Мама не хоче й згадувати, що сама колись говорила, що квартира, яка дісталася їй у спадок, буде продана, а гроші по-чесному розділені між мною і братом. Невістка тільки очима завертає. Вона переконана, що її діти “перекриють” це питання. – Куди ж ми з трьома дітьми? На вулицю? Нехай твій чоловік про тебе подбає. А як ти хотіла? Ми в цій квартирі вже все під себе зробили!
Я не знаю, як маю по-доброму вийти з цієї ситуації, тому й прошу вашої допомоги, розібратися з квартирним питанням.
Я в сім’ї не одна, є ще старший брат Василь. Вісім років тому він створив сім’ю. Тоді наша мама прийняла для себе рішення, що молодій сім’ї потрібна квартира і віддала їм свою двокімнатну, яка дісталася їй у спадок від дідуся. Одразу ж наголосивши, що коли я виросту, то вона продасть цю квартиру та гроші розділити між нами з Василем порівну.
На той момент мені, ще тоді школярці, все одно було на їх плани і взагалі на цю квартиру. У голові були випускні іспити та думки про нове життя. До того ж, якщо мама пообіцяла, то я не залишуся без житла. Тоді мені так здавалося. Я їй вірила, а я інакше.
Новоспечена дружина Василя, Орися, не поспішала працювати. Сходивши в один декрет, вона поспіхом перейшла до іншого. Сім’ю забезпечував лише мій брат і грошей постійно їм не бракувало. Не те, щоб у нього була зовсім маленька зарплата, просто Орисі треба було то у відпустку на море з дитиною з’їздити, щоб вона подихала морським повітрям, то нову шубку купити, щоб не гірше за інших бути, то автівку.
На прохання економити та відкладати, Орися говорила, що треба жити зараз, поки молодий. Потім усе це не буде потрібно. Тому вони не поспішають накопичувати і періодично перехоплювали гроші до зарплати то в одних, то в інших батьків. Мама не хотіла втручатися, тому що після її моралі їй не давали бачитися з онуками.
Я закінчила навчання, знайшла собі роботу. Молодим спеціалістам платять небагато, тож я не поспішала з’їжджати з батьківської квартири. Не хотілося витрачати майже всю зарплату на оренду житла. Але невдовзі зустріла хлопця, з яким у мене все було серйозно.
Настав час з’їхатися та перевірити свої стосунки у побуті. Почали винаймати квартиру. Після пів року спільного життя, зрозуміли, що настав час оформляти відносини. Звісно, постало питання про подальше життя. Майбутні свекри пообіцяли подарувати кругленьку суму грошей. Що з ними робити, самі вирішуватимемо.
У нас виникла думка про іпотеку. Тут згадала, що мати обіцяла продати квартиру. Цих грошей нам би вистачило, щоб додати та взяти шикарну двокімнатну в нашому місті. Щомісячний платіж ми потягли б.
За зручної нагоди, коли Василь із невісткою зайшли в гості до мами, я нагадала про колишню розмову. Орися відразу ж почала закатувати очі.
Куди їм подітися, двоє дітей та третє на підході. Я спробувала сказати, що їм частина грошей їй таки залишиться, і вони зможуть теж взяти іпотеку. Але невістку такий варіант не влаштовував. Грошей отримають небагато, за них толком нічого не взяти, а потім і платити ще якось. Василь мовчки кивав, а мама ховала очі.
Я зрозуміла, що не готова дивитися на цей цирк, розвернулася і пішла в свою кімнату. Вирішити все повинна мама.
Вона озвучила своє вирішальне слово. На користь сім’ї брата. Ми ж молоді, без дітей, нам не складно буде взяти іпотеку. А їм куди подітися з дітьми? Я спробувала нагадати, що вони знали про те, що квартира не повністю в їх розпорядженні. Був час зібрати гроші. Вони вирішили сконцентруватися упродовж роду. Але мама стояла на своєму. Ще тиждень вона намагалася вмовити мене увійти в становище брата, потім сказала, що я маю сама з ним вирішити це спірне питання.
З Василем в нас домовитися по доброму не вийшло. Він уже давно вважав цю квартиру тільки своєю і не розумів, чому він повинен мені щось віддавати. Вважає, що мій чоловік має заробити на житло і сам мене забезпечити всім необхідним.
А мама так і продовжує закривати очі на це питання.
Що мені робити?
Як довести рідним людям, що я також маю право на цю квартиру, як і Василь?
Я в розпачі!
Фото ілюстративне
