Мама підкотила до нашого під’їзду на… новій машині! Ми з іпотекою крутимося, як білки в колесі, а вона машину собі купіла!
Я не розумію поведінку мами – вона знає, що ми з чоловіком навиворіт вивертаємося з іпотекою, але замість того, щоб нам допомогти, вона собі машину купила для чогось. Ще й вважає, що це я неправа.
Ми з Славою живемо вже сім років. У нас двоє дітей, 6 і 4 років, і двокімнатна квартира, яку ми взяли в іпотеку. Ми з чоловіком намагаємося хапатися за будь-яку можливість підробити, щоб швидше закрити іпотеку. У відпустці востаннє були після весілля на медовий місяць. А нам всього по тридцять років.
Після весілля ми зі Славком жити пішли до свекрухи Ірини Тарасівни, у неї трикімнатна квартира, а у моєї мами прохідна двушка. Звичайно, жити з мамою чоловіка те ще задоволення, але ми хотіли накопичити на своє житло. Але багато накопичити ми не встигли, як дізналися, що у нас буде малюк. Начебто хороша новина, але не дуже своєчасна. Та діватися вже нікуди було.
Мама тоді мене не схвалила і сказала, що вона б на моєму місці зараз не народжувала.
– Ти підеш в декрет, працювати буде один Слава. Що ви там собі на квартиру відкладете? Ти уявляєш, скільки всього треба немовляті?
Я тоді з нею посварилася. Не такої реакції чекаєш від рідної матері, якій повідомляєш, що вона стане бабусею. Свекруха і то радісніше поставилася до новини. Чоловік сказав, що знайде собі другу роботу, щоб і на дитину вистачило, і відкласти. Я заспокоїлась.
У нас народився старший син Артем. Я сиділа в декреті, тому що обидві бабусі були працюючі і підмінити було нікому. Слава, як і обіцяв, влаштувався на другу роботу. Крім дитини, я ще намагалася займатися господарством. А потім ми дізналися, що у нас буде друга дитина.
Тут вже і свекруха не висловлювала захоплення. Я розумію, що з малюком складно, але робити було вже нічого. Після того, як стало відомо про другу дитину, стосунки з мамою чоловіка натягнулися. Все ми робимо не так, заважаємо, галасуємо. Я навіть розмовляла з мамою, щоб ми переїхали до неї, але вона відмовила.
– Ви з однієї шиї на іншу хочете пересісти? Сваха вас вже приютила, так ви бездумно розмножуватися почали! Ні вже, мені такі пригоди ні до чого. Ви хоч щось зібрати встигли? Чудово. Я вам додам на перший внесок, а далі крутіться самі. Пора подорослішати вже.
Я навіть не образилася на мамине визначення “бездумно розмножуватися”. Вона додасть грошей, ми візьмемо своє житло і з’їдемо від свекрухи! Коли я оголосила це Славі і його мамі, обстановка вдома значно розрядилася. Свекруха сказала, що у неї теж дещо відкладено і вона додасть нам на квартиру.
Другого сина ми принесли вже в своє житло. Слава продовжував працювати на двох роботах. Ми намагалися встигнути і ремонт зробити, і в іпотеку вкластися, і дітям все необхідне купити. Гроші витрачалися миттєво. Потім у чоловіка накрилася одна з робіт, і підробіток довелося брати вже мені. Вечорами я залишала славі Артема і Максима і йшла писати курсові та реферати на замовлення. Спати вдавалося уривками – вночі кілька годин і вдень з дітьми.
Крутилися ми зі Славою, як білки в колесі. Виходити з декрету мені нікуди, фірма закрилася. А шукати нову не виходить. Працівниця з двома маленькими дітьми – не найбажаніший кандидат. Діти в садочок сходили по кілька разів, обидва перехворіли моментально, тому в садок вони більше не ходили. Доводиться перебиватися підробітками і простенькими проектами віддалено.
Не так собі уявляєш щасливе життя, правда? Тому моєму обуренню не було меж, коли мама приїхала до нас у гості на новій автівці. Машинка коштувала близько мільйона! Вона знає нашу ситуацію, а замість того, щоб допомогти дочці і внукам вона купила крутезну тачку!
Коли вона приїхала до нас в гості, я не забула їй про це сказати, але їй байдуже.
– Я вас розмножуватися такими темпами не примушувала. Якби не твої тривалі декрети, то своїх накопичень і нашою зі свахою допомогою ви обійшлися б навіть без іпотеки. Купили б квартиру, а потім вже народжували. А так – ви зробили свій вибір, хто вам винен? Тепер несіть відповідальність за вчинки. Тим більше, що я вам і так допомогла, якщо ти не пам’ятаєш. А якщо тобі здається, що я до скону віку повинна тобі в дзьобику все нести, то ти помиляєшся.
Я сказала, що раз їй на якість життя онуків все одно, то вона їх більше не побачить. Мама тільки знизала плечима і сказала, що це теж мій вибір. Бетонна жінка.
Вважаю, що їй і машина насправді не потрібна, просто вирішила мене носом ткнути, що вона може собі ось таке дозволити, а я копійки рахую тепер зі своїми дітками. Ну і не хай, Бог їй суддя. Якщо моїм синам колись знадобиться допомога, я кістьми ляжу, але дітям допоможу. На відміну від їхгьої бабусі, яку і бабусею не назвеш.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
