Мама пішла від батька, десь коли мені виповнився рік, жити з ним мама не могла через його поведінку. Ботько був зоісім не готовий жити родиною, у чомусь себе обмежувати, любити тих, хто поруч.
Мама розповідала що коли вона народила мене, у неї не було грошей на їжу і він не давав. Татова сестра тітка Уляна сестра пожаліла маму і купила їй мішок картоплі, так щоб тато не знав. Наступного разу, коли вона прийшла відвідати нас, тато розхвалював себе, який він гарний та що це він купив картоплю для матері.
Коли у мене зламалася коляска, мама віднесла до майстерні, там сказали, що ремонту не підлягає. Батько так не хотів давати грошей на нову, що примудрився її якось відремонтувати. І багато таких моментів було.
Ну а потім мама дізналася про іншу, на яку грошей йому не шкода. Ми поїхали жити до маминої бабусі, жінки з дуже непростим характером.
Протягом всього дитинсва я бачилася з батьком лічені рази, йому було на мене байдуже завжди, нам він нічим не допомагав.
Наступна наша зустріч була, коли я підтосла. Зберігся один спогад: ми виходимо з таткової квартири, а зверху спускається циганка і каже, що батькові ми не потрібні.
На мої 17 років він зателефонував, привітав з днем народження, сказав:
– Вибач, грошей немає на подарунок, робота у мене не дуже, мало платять. О, я тут собі такий телефон хороший купив.
На цьому я з ним попрощалася і ми довго не спілкувалися.
Коли я переїхала в його місто вчитися, ми з батьком почали спілкуватися на прохання мами. На день народження щороку стабільно дарував 1-3 гвоздики та 500 гривень. Потім виявилося, що ці гроші його сестра Уляна для мене давала, а дарував він від себе.
Чому мама хоче, щоб ми спілкувалися? А тому, що ремонти він хороші робить, не тяп-ляп, як багато хто. Шпалери 20 років висіли – жоден кут не відклеївся. Матеріали купували самі, та й зверху щось мама платила. Не знаю, правда, яку суму і що зараз будівельники беруть, щоби порівняти. Але взагалі для дитини міг би і сам все купити і зробити.
Коли я вийшла заміж і збиралася їхати до Швейцарії, чоловік захотів познайомитися з моїм батьком. І головним питанням під час зустрічі з нами батька було:
– Ви там, певне, тисяч 5 євро отримуєте чи більше?
Зараз дзвонить раз на місяць, мимохідь запитує про онучку і розповідає щонайменше півгодини про свої проблеми на роботі. Наче я не дочка його, а друг якийсь.
З останнього:
– Ой, а як ви доньку назвали? А скільки вага, зріст? Чи все добре? Ти не подумай, це не мені, мені все одно, головне – щоб здорова була. Це моїй сестрі цікаво.
Обмовився. Але ж правду сказав, байдуже йому і на мене, і на онучку. Натомість цікаво, якісь зарплати в Швейцарії.
Бачте, як воно буває. Все у мене добре, а от з батьком – з батьком сумно.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, ibilingua.com
