Мама почала плакати і вигукувати в мій слід, що я йду, що тепер вона винна, тепер вона погана. І сказала, що розповіла моїй Оксані по телефону все, що про неї думає. Це було останньою краплею. Я забрав всі свої речі і пішов. Дома ми з дружиною сіли за “стіл переговорів”
Після того, як я повернувся з роботи, я, як нормальна людина, мріяв про смачну вечерю, відпочинок в м’якому кріслі та гарячу ванну. Та як виявилось, дружина того дня стала не на цю ногу. Їй на роботі зіпсували настрій, тому прийшовши додому, вона починала зганяти свою злість на мені. Я навіть слова не міг вставити у свій захист. Я стояв і кліпав здивовано очима.
Було таке враження, що я весь день провалявся на дивані, і тепер, коли Оксана прийшла з роботи, щось від неї вимагаю.
Мене з порога Оксана почала дорікати за розкидане взуття, за повішене не туди пальто, за залишений на підлозі у ванній брудний одяг. Ситуація загострювалася з кожною секундою.
Після такої “зустрічі” я схопив ключі та грюкнувши дверима пішов. Трохи заспокоївшись, я набрав маму і попросився переночувати. Мама, на відміну від Оксани, мене чекала з накритим столом і гарним настроєм.
Я поїв смачно, покупався і ліг відпочивати. Зранку зібрався і поїхав на роботу. Оксана за цей час жодного разу не зателефонувала і не спитала, як в мене справи. Мабуть, теж відходила від цієї ситуації. Після роботи я одразу поїхав знову ж до матері. Але в цей раз на мене чекали не просто з вечерею, а й із дивного роду запитаннями: як, чому і навіщо. Я швидко відповів на всі запитання.
Подальші дні перетворилися на кошмар. Мама нескінченно телефонувала мені, цікавилася коли прийду додому, просила не затримуватися, називала мене “необтесаним”, оскільки вибрав собі погану дружину, яка хоче з мене мотузки плести.
Декілька днів я мовчав на ці повчання, потім не витримав і підвищив на маму голос. Звісно, я поважаю матір, прислухаюся до її думки, але зараз її було надто багато.
Ще раз приїхавши з роботи я хотів спокійно поговорити з мамою, все пояснити і розставити всі крапки. Але вона, як завжди, накривши на стіл, завела свою повчальну історію. Я ледве стримався, щоби не зірватися. Вставши, спокійним голосом сказав, що я вже доросла людина і сам чудово знаю, як мені жити.
Вибір дружини я робив свідомо та вірю Оксані. Впевнений у ній, як у собі. Посваритися може кожен, це нормально, особливо для молодих сімей. Навіщо при цьому говорити на невістку гидоти? Навіщо сина ображати?
Я сподівався у батьківській хаті відпочити, охолонути, все обміркувати, щоб не наламати дров з гарячого. За одно провести разом із матір’ю час. Адже давно разом не були. Ось тепер і ми не ладнаємо. Краще йти мені додому.
Мама почала плакати і вигукувати в мій слід, що я йду, що тепер вона винна, тепер вона погана. І сказала, що розповіла моїй Оксані по телефону все, що про неї думає. Це було останньою краплею. Я забрав всі свої речі і пішов.
Повернувшись додому, я помирився з Оксаною, вона вибачилася. Ми спокійно сіли за кухонним столиком, обговорила все. Потім обговорювали, як моя мати їх життя вчила. Через кілька днів я набрав маму і попросив у неї вибачення. І також попросив не втручатися у моє життя.
Ось така склалася у мене життєва ситуація.
Тепер буду мудріший.
А взагалі зробив висновок, що краще з дружиною не сваритися. Моя Оксана дуже хороша дружина, і потрібно це цінувати!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
