fbpx

Мама почала говорити, що вона невдячна, потім закрила її в кімнаті і сказала, щоб вона не виходила, поки не прийде тато. Валя розуміла, що прийде тато, і він теж буде це робити, вона плакала і дуже хотіла повернутися в дитячий будинок, там її ніхто не ображав

Валя сиділа і дивилася у вікно, їй було всього 4 роки, мама від неї відмовилася ще в пологовому будинку і з тих пір, вона живе в дитячому будинку. Їй подобалося жити в дитячому будинку, до неї добре ставилися, а вихователька Тетяна Іванівна, завжди приносила, щось смачне з дому і пригощала дівчинку.

Валя взяла коробку і склала туди свої речі, якими вона дуже дорожила – сьогодні її забирають з дитячого будинку, в неї будуть батьки, як у всіх дітей.

Скоро її покликали до директора, вона взяла свої речі і пішла за вихователькою. Коли дівчинка увійшла, то побачила своїх прийомних батьків, вони посміхалися, але Валя їх дуже боялася, вони були, як мумії. Вони забрали дівчинку, вийшли з дитячого будинку, сіли в машину і поїхали в новий будинок.

Коли вони всі разом увійшли в будинок, дівчинка побачила красиві речі, вона хотіла їх помацати, але мама сказала, що це все чіпати не можна. Потім дівчинці показали її кімнату, це маленька кімната, без вікон, в кімнаті стояло ліжко, стіл, стілець і комод, більше туди нічого не вміщалося, але дівчинка дуже раділа, тому, що у неї, як у справжнього дорослого буде своя кімната.

Дівчинку напоїли чаєм і відправили до себе в кімнату, це був день, але дівчинку ніхто не покликав ні обідати, ні вечеряти, в результаті вона лягла спати голодною.

Потім її почали карати за найменшу провину, її бuли по обличчю, тягали за волосся, обзивали, а вона мовчала і плакала. Одного разу вона прийшла до своєї кімнати і не виявила своєї коробки, вона несміливо підійшла до мами і запитала: «Мамо, а де моя коробка, вона мені дуже дорога».

Мама почала її бuти, крuчати, що вона невдячна, потім закрила її в кімнаті і сказала, щоб вона не виходила, поки не прийде тато. Валя розуміла, що прийде тато, і він теж буде її бuти, вона плакала і дуже хотіла повернутися в дитячий будинок, там її ніхто не ображав. Коли прийшов тато, то він дуже побuв дівчинку, у неї були синці на обличчі, руках. Вона хотіла сказати їм, щоб вони її повернули назад, але тато виставив її за двері і сказав, щоб вона добре подумала над своєю поведінкою.

Дівчинка сиділа і плакала, потім вона встала і пішла додому в свій улюблений дитячий будинок. Ніхто не звертав уваги на цю дівчинку, яка йшла по снігу босоніж, коли вона втомилася, то сіла на сніг і ледь не заснула, але поруч опинився якийсь – то дядько. Він забрав дівчинку до себе, подзвонив в поліцію і швидку допомогу і розповів, як і де він знайшов цю дівчинку.

Коли приїхала швидка допомога, то дядько, який її знайшов, сів у швидку і поїхав з нею до лікарні, він виявився лікарем дитячої лікарні. Поліція з’ясувала, що дівчинку удочерили і що її вигнали на мороз її прийомні батьки.

Чоловік, який знайшов Валю, звали його Аркадій Васильович, був дуже добрий до дівчинки, він подзвонив своїй дружині і сказав, що хоче удочерити дівчинку, яку він знайшов. У палату зазирнула вихователька дитячого будинку і сказала, що лікар, який її знайшов, це її чоловік, і вони хочуть удочерити дівчинку, запитала, що вона думає з цього приводу, дівчинка сказала, що вона давно мріяла мати таку маму, як Тетяна Іванівна.

Поліція затримала тих батьків, які бuли і вигнали дівчинку, а лікар і вихователька удочерили Валю і всі щасливі. З лікарні дівчинка поїхала до нових батьків, які її дуже любили, та й вона їх теж. Зараз Валі багато років, вона сама мама, працює лікарем, як її тато і рятує дітей. Бережіть і любіть дітей, нам вони дані на час, а далі вони вже не наші.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

You cannot copy content of this page