У мене приблизно така ж історія, де бабуся налаштовує онука проти матері, а може гірше. Мама мене дворічну залишила тіткам, і я росла нікому не потрібна. У 12 років я вмовила її взяти мене до себе, адже ім’я моє було – «сирота». За матеріалами
Але вийшло ще гірше, так як тільки що, вона мене виганяла геть. Я не мала права, ні на яке слово. Закінчила я школу і відразу поїхала в місто, заміжжя 10 років і 2 сина. Вона постійно налаштовувала мого чоловіка проти мене. Розійшлися. Я виховувала одна двох синів, хлопців моїх вона любила, а їм постійно гидоти про мене говорила, складала різні небилиці.
Вона постаріла, хвору я взяла її до себе і тут тільки я дізналася про це, син старший випадково проговорився. Молодшого потім я сама поставила перед таким питанням.
Маму я похoвала, яка мене не те, що донькою, навіть по імені ні разу не назвала. У мене було ім’я «вона». Я перетерпіла все це. Найголовніше – це зараз.
Я у синів з підсвідомості витягаю негатив і вчуся знаходити спільну з ними мову. Це виявилося набагато важче, ніж терпіти ненависть і заздрість своєї мами.
Мами, забирайте дітей від таких бабусь. Поки не пізно. Я раджу не на порожньому місці. Я пройшла через це, відлуння досі. Доводиться дуже складно увійти в довіру в такі роки, нехай це мої хороші сини. Повірте. Зі своєю мамою поговоріть більш жорстко, без образ, може навіть в присутності пcихолога. Це потрібно!
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
