fbpx
життєві історії
Мама приїхала вперше, коли мені було сім років. Привезла в якості подарунка невеличку коробочку цукерок. За обіднім столом вона сказала, що в Харкові у неї сім’я, діти, і для мене там місця немає. Я не сильно й хотіла. Бабусі, за цей час на моє виховання, вона не дала ні копійки. І тепер, коли бабуся відійшла на небеса, мама постукала у мої двері. – Хочу тобі сказати, що по закону ця квартира моя

Мама приїхала вперше, коли мені було сім років. Привезла в якості подарунка невеличку коробочку цукерок. За обіднім столом вона сказала, що в Харкові у неї сім’я, діти, і для мене там місця немає. Я не сильно й хотіла. Бабусі, за цей час на моє виховання, вона не дала ні копійки. І тепер, коли бабуся відійшла на небеса, мама постукала у мої двері. – Хочу тобі сказати, що по закону ця квартира моя.

Коли мені було півтора року, моя мама залишила мене бабусі, а сама поїхала в інше місто в пошуках свого нерозділеного кохання. Справа в тому, що і батька у мене ніколи не було.

Мама мене привела на світ від хлопця, з яким просто дружила, і зв’язувати з ним своє життя вона не збиралася. Ну а як тільки хлопець цей дізнався, що мама в очікуванні мене, то і слід його прохолов. До того ж, він був нетутешній, мама навіть не знала його прізвища.

Залишивши мене бабусі, мама поїхала спочатку в одне місто шукати мого батька, потім в інше. Я її бачила буквально пару раз за все своє життя. Раз вона приїхала, коли мені було сім років і привезла мені коробку цукерок. Другий раз, коли мені було 12, подарувала якусь сукню, яка навіть була на мене маленька. Всі ці роки мама і копійки бабусі не вислала на те, щоб мене утримувати. Жили ми на бабусину зарплату, а потім і пенсію.

У мами була інша сім’я в Харкові, вона все постійно бабусі говорила, що їй просто нікуди мене забрати. Навіть якось приїжджала, коли мені було 17 і вимагала у бабусі продати квартиру, щоб частину грошей вона віддала і мама купила собі невеликий будинок в передмісті. Але бабуся не погодилася. Після цього я маму не бачила аж до 25 років. Вона навіть не телефонувала, не писала мені. Хоча я її знайшла в мережах соціальних.

З’явилася мама тільки після того, як не стало бабусі. Всю прощальну церемонію я організувала сама. Вона раптово відійшла від нас. Втрата бабусі була для мене величезним потрясінням, адже все життя вона і була моєю родиною. Коли мама приїхала, вона навіть сльозинки не пустила за мамою. Відразу ж почала наголошувати мені, що бабусина квартира тепер її.

Заповіт бабуся не встигла написати, а тому згідно із законом мама спадкоємиця. Та тільки вона і пальцем не поворухнула, щоб отримати цю квартиру. Тепер мені доведеться судитися зі своєю мамою, щоб отримати квартиру, яка по праву належить мені.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!