У нас в місті дітям дають садок тільки за адресою реєстрації. Брат з дружиною знімають квартиру в моєму районі, а самі прописані кожен у своїх батьків в інших районах.
Влітку племінниці три роки виповнилося. Дали їм сад за місцем реєстрації дитини – майже годину на автобусі їхати в одну сторону. Зняти квартиру поруч з садком? Стасу далеко до роботи добиратися.
У нас з чоловіком є житло. Я до нього відношення не маю – квартира чоловіка, я і діти в ній просто прописані, права власності у нас немає. Але Стас і Даша з чогось вирішили що я маю право розпоряджатися нерухомістю чоловіка.
Мого чоловіка моя сім’я не любить. Ні мама, ні брат. Грошей не дає, з ремонтом і дачею не допомагає, Стаса відмовився до себе на роботу брати – знає, що у мого брата відповідальність кульгає на обидві ноги.
Мама ще на весіллі жартувала, що нарешті-то в сім’ї з’явився працьовитий забезпечений чоловік, який візьме на себе частину проблем. На що мій чоловік досить грубо відповів, що одружився він на мені, про родичів на додачу розмови не було. А якби така розмова була, то він би сто разів подумав – одружитися йому на мені чи ні.
З чоловіком я згодна. Він нічого не зобов’язаний моїй мамі. Ми зі Стасом – так, вона нас виростила. Але мій чоловік зовсім чужий для неї чоловік.
Коли чоловік міняв машину, купив нову і став продавати стару, мама розкотила на неї губу. Але чоловік її все одно продав. Тоді ж він став для мами зятем, з якого нема чого взяти. А мій шлюб був оголошений невдалим. Я і діти – бажані гості в будинку мами. Але не мій чоловік.
Як тільки Даша почала просити прописку заради садка неподалік від будинку, то мій чоловік відразу припинив такі розмови. Немає і все. І це – його право.
За задумом Даші, її дочка пішла б в один сад з моїм сином і я б забирала з садка обох дітей. А потім, ввечері, Даша або Стас приходили б до нас за своєю дитиною.
– А чому не навпаки? Давай ти будеш забирати обох дітей? А я ввечері забирати у вас свого? – отзеркалила я Дашину задумку.
А до них не можна. І квартира наймана без ремонту і умов – так дешевше знімати. І грошей немає зайвий рот вечерями годувати.
Не отримавши бажаного, Даша зі Стасом на нас сильно образилися. Дійсно – через таку дрібницю, як постійну реєстрацію жінки і неповнолітню дитину. Адже тимчасова їх не влаштовувала.
Даша платить своїм батькам за комунальні послуги, там немає лічильників і оплата за газ і воду нараховується за кожне прописаних. І це – не маленька сума. Прописавшись до нас, Даша б вирішила цю проблему.
А Даша фиркає, що це проблема її батьків. Але ж кожен місяць вона віддає їм за себе і за дочку по тисячі-півтори саме за воду. Чому самі батьки не поставлять? Колись їм, всі гроші йдуть на розпивання міцних напоїв.
Садок племінниці дали по реєстрації. І Даша з вересня місяця внадилася дзвонити нам з чоловіком о п’ятій ранку. Дзвонить і бажає доброго ранку. Мовляв, завдяки нам їй доводиться вставати в таку рань, щоб встигнути відвезти дочку і вчасно приїхати на роботу.
Ми блокуємо її номер, вона дзвонить з нових. Ми відключаємо звук, вона пише гнівні повідомлення.
А недавно Даша перевершила сама себе. Вона приїхала до нас у неділю о п’ятій ранку, злегка нетвереза. Всю ніч десь гуляла, а потім згадала про свої ранкові пробудкі і вирішила нам таку влаштувати.
Мій чоловік спустив Дашу зі сходів. Ну дійсно – її витівка перевершила всі мислимі і немислимі межі. Наскільки треба бути недалекою, щоб так вчинити?
Те, що з Дашею настільки нешанобливо обійшлися, стало останньою краплею в чаші терпіння Стаса. Мало того, що ми їм не допомогли, ще й посміли вигнати жінку о п’ятій ранку, замість того щоб викликати їй таксі і відправити додому з комфортом. (Вони живуть в 20 хвилинах ходьби від нас) І нічого, що квартиру поруч з садком зняти відмовився саме сам Стас – йому адже до роботи далеко. А так – доставка дитини в садок це проблема його дружини.
І Стас прийшов до нас на розбирання. Був скандал. В результаті якого, Стас повідомив що у мене більше немає брата.
Сиджу, п’яту носову хустинку вичавлюю. Та жартую. Плювати я хотіла. Мені простіше буде. Як добре, що брат з дружиною самі від нас відстануть. Теж мені, знайшли трагедію.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!