Мама ще в палаті почала натякати Наталі, що вже немає здоров’я тримати господарку, і буде потроху від неї позбавлятися. Але невістка наша почала бідкатися, що діти дуже звикли до кролячого м’яса. – Ми ж його не докупимося. – Після цього візиту мама мені зателефонувала вся в сльозах, і сказала, що ще корову продавати поки не буде, бо Павлик і його сім’я без її допомоги по світу підуть.
В мене така важка ситуація, шо хоч вовком вий. Але брат з братовою цього не хочуть розуміти і до останнього намагаються використати маму в своїх цілях. Та річ у тім, що мама останнім часом сильно здала. Дійшло до того, що ми поклали її в стаціонар.
В мами і тата троє дітей. Я середуща, маю чоловіка і двох синочків. Живу в селі поруч з батьками. Старший брат розлучений, має свою квартиру і живе в Тернополі.
А ось молодший від мене на 5 років Павло, одружився, виховують з Наталкою чотирьох дітей і живуть з її батьками в невеличкому районному центрі.
Наталя, наша невістка, хоча діти вже хто в школі, хто в садочку, на роботу йти не думає. Мій брат Павло до вторгнення їздив працювати в Польщу (містечко їх на самій границі). Звісно, зараз нікуди не їздить, перебивається невеличкими підробітками.
З грошима в них останнім часом проблеми. Мама з татом завжди їх шкодували, бо то наймолодший синок, і багато в них дітей. Саме через них ми тримали велику господарку. Дві свині, донедавна було дві корови, кури, гуси, кролики.
Всім цим зазвичай займається мама, ну і без мене й мого чоловіка не обходиться. Тато працює на хліб заводі, тому не часто допомагає по господарці.
З кожним роком у мами здоров’я все погіршується.
Скільки я її напросилася, щоб позбутися тої господарки, оскільки ми молоді і пильнуємо роботу. Але мама з татом ні в яку.
– А чим я ще Павлику і його сім’ї допоможу?
– Мам, дорослі люди. Нехай думають своєю головою.
Щоб ви розуміли, половину всього, що мама вигодує за рік, вона віддавала Павлику.
Я до останнього мовчала, але це вже занадто з їх боку.
Мамі після Великодня стало погано. Після обстежень її поклали в стаціонар. Вона вже навіть прийняла той факт, що ніяких свиней, кроликів і корів більше не буде, бо здоров’я вже не те.
Лікарня знаходиться в тому ж містечку, де живе Павло з сім’єю, тому не дивно, що Наталя вирішила на другий день з Павлом провідати свекруху.
Ближче вечора мама мені зателефонувала вся в сльозах. Вона якось натякнула невістці, що вже не в силі тягнути на собі таку господарку.
А Наталя не соромлячись почала бідкатися і казати, що якщо вони ще й м’ясо і всі молочні продукти будуть купляти, то взагалі не протягнуть довго.
– Діти ж звикли до м’яса кролика. Воно таке корисне, але щоб купити його, треба мати багато грошей.
Мама вже задумалася, що буде все ж ще тримати господарку, поки не настане Перемога. Головним чином, щоб допомагати сину і його сім’ї.
Я не знаю, як маю достукатися до мами, що не можна так ставитися до себе і свого здоров’я.
Боюсь подумати, чим ця допомога може для неї закінчитися.
Автор Наталя У
Фото ілюстративне спеціально для