Я вийшла заміж проти волі батьків, оскільки вони не прийняли мого чоловіка Юру, мама сказала, що я її власність, і вона вирішуватиме, за кого мені виходити заміж.
Після таких слів я пішла до чоловіка і після цього спілкувалася лиш з батьком і бабусями, які вже на небесах, бо вони спокійно сприйняли моє заміжжя, сказали тоді, що це моє життя.
Мама і сестра принципово зі мною не бажають спілкуватися, ігноруючи мене, хоча я багато разів сама і за допомогою батька та бабусь намагалася з нею помиритися та налагодити взаємини, але ніякого ефекту.
Тепер про чоловіка. Юрій виявився дуже владною й ревнивою людиною. З ним дуже складно, скільки ліз я пролила, а свекрусі все не так.Чоловік зараз не працює і утримуємо його ми зі свекрухою.
А при спробі йому сказати, що він влаштувався хоч на якусь роботу, починає репетувати, що його це не хвилює, що він хоче роботу тільки з гідною зарплатою. Та він може причепитися на рівному місці з нічого, а потім звалити все на мене чи свекруху, типу він не до чого, самі почали.
Я киянка, але піти від нього мені він не дає, мовляв, що я його дружина і повинна бути з ним. Та й іти мені нема куди. До батьків піти не варіант, адже при швидкоплинних зустрічах моя мама каже, щоб я не сміла з’являтися на порозі, що я їй не дочка.
Орендувати житло варіант, у мене дуже маленька зарплата. Подруг, завдяки чоловікові, я всіх втратила, по допомогу звернутися нема до кого.
Змінити місце роботи та місто не варіант, бо нову роботу знайти проблема навіть за наявності вищої освіти та досвіду, а у мене 2 кредити. Я заплуталась і не знаю, як жити далі. А тут ще й дізналася, що при надії. Куди мені ще дитя?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
