fbpx

Мама тата прогнала, і він пішов жити до своєї мами, в сусіднє село. Але і там він довго не нажив. Якось на вихідні, а то ще й свято якесь було, приїхала рідна сестра, і щось не поладили вони. Словом, “шоу” було таке, що сусіди до сьогодні пам’ятають. Бабуся вказала йому на двері. Той пішов, і постукав відразу ж в наші! А мама, добра душа, прийняла то чудо назад!

Мама тата прогнала, і він пішов жити до своєї мами, в сусіднє село. Але і там він довго не нажив. Якось на вихідні, а то ще й свято якесь було, приїхала рідна сестра, і щось не поладили вони. Словом, “шоу” було таке, що сусіди до сьогодні пам’ятають. Бабуся вказала йому на двері. Той пішов, і постукав відразу ж в наші! А мама, добра душа, прийняла то чудо назад!

Мені 25 років. Я працюю вчителем інформатики в нашій сільській школі, хоча й пропонували місце в районі. Минулого року влітку закінчила університет і тимчасово мешкаю вдома з батьками. Я ще ніколи не зустрічалась з хлопцями… але про це трішки згодом.

Проблема в тому, що не можу висловити претензію батькові, який попросився у мами пожити тимчасово (вони не розлучені, але мама його вигнала, бо батько любив заглянути в чарку, ну а після, звісно – “буря”).

Він жив у бабусі, своєї мами, в сусідньому селі. Відповідно, чарку з рук не випускав, а одного разу, коли приїхала його сестра до мами в гості, влаштував там “шоу”, яке навіть сусіди побачили.

Після такого позору бабуся його просто виставила за двері і попросила більше не повертатися до рідного дому.

А той довго не думав, прийшов проситися до мами назад. Хоча з того часу минуло вже більше двох років.

Незважаючи на свій дивний стиль життя зі “стаканом”, він працює, допомагав мені з грошима під час навчання, хоч я й казала, що підробляю, і він може не надсилати.

У результаті він також ображає маму і мене… Влаштовує “застілля” на самоті і монологом говорить про те, які ми погані. Останньою краплею стало те, як на Великдень до мами приїхали родичі, а він почав їм розповідати такі небилиці, що на голову не надінеш. Там була вплутана і я. З мене він зробив таку дівчину, яку кожен “пес” на вулиці знає. Мені і мамі було дуже неприємно все це вислуховувати.

Щодо мами. Вона наче й хоче, щоб він поїхав від нас, вона з ним про це говорила, але він не збирається йти. Але з іншого боку я бачу, що вона його шкодує.

В неї не дуже добре здоров’я. Мабуть, боїться залишитися на старість без підтримки. Але скажіть мені, ну яка з нього підтримка?

Я залишилася вдома після навчання, зокрема, щоб допомагати мамі. Я не можу пробачити батька, але висловити йому все, що я про нього думаю, коли він все це робить, не можу. Мене щось усередині зупиняє. Мені здається, що я відчуваю обов’язок перед ним, що він допомагав мені з грошима. А ще якийсь страх через дитинство, жалість через те, що йому по суті нікуди йти і мучить совість, бо він таки мій батько.

Через нього ми не можемо зробити ремонт, тому що він дуже жадібний. Крім того, він як Плюшкін, збирає всяке сміття і складає ззаду нашої хати.

Я не знаю, як вчинити у цій ситуації. Мене страшенно мучить почуття провини, гадаю, і щодо хлопців стосунки з батьком відіграють якусь роль.

Я не знаю що робити. Порадьте, будь ласка, хоч щось?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page