Мама в Іспанію подалася, коли мені 5 років було. Виростили мене бабуся й дідусь, а мама утримувала. Коли вона побачила мого Станіслава і його батьків – не хотіла нашого весілля. І тепер, коли вона від того діда іспанця спадок отримала, ставить умову: квартира у передмісті Барселони буде мені тільки тоді, якщо піду від чоловіка
Коли я була маленька, ми жили досить бідно у маленькому українському райцентрі.
Тата мого забрала раптова хвороба і мама з немовлям лишилася сама. Початок 90-х – складний час, роботи не було, зарплати і пенсії платили погано, затримували.
От мама разом зі своїми батьками і прийняла рішення, що їй треба їхати на заробітки, аби виростити мене і дати гідний старт для життя.
Мама в Іспанію подалася, коли мені 5 років було. Виростили мене бабуся й дідусь, а мама утримувала. У мене все було, це правда, та й мама тільки перші 5 років не приїжджала зовсім, а потім щороку бувала дома раз на рік по місяцю чи близько того. Мама була на моєму випускному, потім допомагала фінансово під час навчання в університеті.
А ось коли я зібралася заміж і вона побачила мого Станіслава і його батьків – не хотіла нашого весілля. Бо колись в юності мама Станіслава переманила до себе маминого нареченого. Моя мама, хоч потім і зустріла мого батька, так і не вибачила мамі Станіслава той вчинок. Ну а мій свекор і є якраз той хлопець – колишній коханий моєї мами. Ось така історія.
Але ми зі Станіславом побралися і вже 15 років щасливо живемо разом, виховуємо двох діток. Мама до онуків ставиться гарно, а от Стаса ігнорує все життя .Та ми вже звикли. Ну такий у неї характер. що вдієш.
В Іспанії мама доглядала літніх людей, і одного разу повідомила нам, що вийшла заміж за Педро, досить старого, заможного й вже самотнього іспанця. Я прекрасно знала, заради чого мама це робить, але, зрештою, це її життя і вона має право жити його, як хоче і вважає правильно.
І ось мама – досить багата іспанська вдома, має кілька одиниць нерухомості. І тепер, коли вона від того діда іспанця спадок отримала, мені вона ставить умову: квартира у передмісті Барселони буде мені тільки тоді, якщо піду від чоловіка. Так! Саме таке мені запропонувала мама!
Сказала, що одразу переоформить на мене житло, але я маю залишити чоловіка, розлучитися, взяти дітей і приїхати жити в Іспанію. За словами мами, в Україні не скоро настануть мирні світлі часи, а діти мають рости у безпеці й мирі.
А знаєте, що найсумніше? Що чоловік мій схиляється до того, що моя мама права. І мені так гірко від цього. А ще в мене є одна смілива й не дуже чесна думка. А якщо я розлучуся, як хоче мама, поїду в Іспанію отримаю квартиру цю, а потім продам її чи віддам в оренду і повернуся з дітьми додому до Станіслава, і ми знову розпишемося?
От тільки не знаю, чи ділитися цією ідеєю зі Станіславом, чи чесно це буде по відношенню до мами і які після цього будуть між нами стосунки, і що з цього усього вийде, якщо я все ж таки вирішу вчинити саме так.
Автор – Олена М.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
