Мама в Італії вже багато років працює. Так от. Коли брат пішов від дружини, мама перестала надсилати йому гроші, тепер все віддає невістці напряму. Я вважаю, це не правильно, хто вона нам тепер? Краще б мені більше давала, у моєї родини більші потреби і більше дітей. Ну чесне слово.
Я хоч і розумію мотивацію своєї матері, але не підтримую її дії по відношенню її сина, мого брата. Бо вважаю, що хоч би якими були суперечки між родичами, рідня завжди буде ближче, ніж інші. Тим більше рідний син.
Я сама – мама п’ятимісячної донечки і 4-річного сина навіть уявити не можу ситуацію, в якій я була б не на боці свого малюка.
Справа в тому, що трохи більше п’ятнадцяти років тому нас покинув батько. Тато пішов із сім’ї, бо втомився від постійних докорів з боку мами. Він працював на заводі, працював як віл.
А вдома на нього чекали дружина та двоє дітей. Усіх треба одягнути, взути та нагодувати. Мама не соромилася вимагати від тата більшого, ніж йому вдавалося принести.
Вона свято вірила в те, що чоловікові потрібен лише батіг. А пряники нехай залишаються жінці чи дітям. Так чоловік буде мотивованішим і обов’язково стане успішнішим. Якоїсь миті тато не витримав і знайшов собі іншу жінку. Пішов жити до неї. А квартиру і решту майна залишив нам. І за це дякую.
Зараз, дивлячись на ту ситуацію з урахуванням досвіду свого життя, я сказала б, що на місці мами спробувала б повернути батька або почала б шукати нового чоловіка. Але вона просто взяла ініціативу до своїх рук і поїхала до іншої країни, на заробітки для мене та брата. З того часу з батьком вони так і не бачились.
Я не знаю, що їй довелося пережити, поки вона шукала собі в Італії роботу, доступне житло і намагалася асимілюватись. Я думаю, це було важко. Проте через якийсь час їй таки вдалося досягти свого, і процес пішов.
За кілька років вона приїхала додому, роздала всі борги і навіть якісь гроші віддала нашій бабусі на зберігання.
Потім, коли я виходила заміж, мама подарувала мені квартиру. То було для мене фантастично. Ще більшим було здивування у брата, якому теж дісталося подароване мамою житло. Ми навіть уявити собі не могли, що все так обернеться. Ми з чоловіком досі живемо у подарованій мамою квартирі і дуже задоволені цим.
А ось брат – він розлучився. Точніше, він пішов із сім’ї. Так само, як тато свого часу. Тільки тато пішов зі зрозумілих причин. А брат знайшов якусь зовсім юну пані і вирішив, що вона «та сама». Кинув дружину та дитину заради малознайомої дівчини.
Спочатку він з новою обраницею хотів жити у маминій квартирі. Але мати йому не дала. Був величезний конфлікт, в результаті якого брат змушений був перебратися на орендоване житло.
Моя Іра – жінка досить непогана. Зі своїми плюсами та мінусами. Якщо чесно, мама спочатку її недолюблювала. Із сільської родини, проста, без амбіцій. Звичайно, для мами вона здавалася тягарем.
Але той вчинок брата перевернув ситуацію з ніг на голову. Після цього мама ставиться до невістки як до власної дочки. А ось справжній син у її очах просто зник, випарувався.
Раз на місяць мама надсилала мені та братові кілька сотень євро як подарунок для сім’ї. Їй ця сума була не в тягар. А нам, з нашими зарплатами і цінами, що постійно зростають, дуже навіть допомагала легше дихати.
Отже, мені вона так і продовжує переказувати гроші. За що я їй, звичайно, дуже вдячна, але брат тепер втратив таку підтримку.
Нескладно здогадатися, хто тепер одержує його гроші. Колишня дружина Ірина. Коли я про це дізналася, то навіть не здивувалася: мамин стиль, додати нічого. Але недавно я зустріла колишню братову дружину, і розмова якось зайшла на цю тему. У неї все добре і в дитини теж.
Але що мене здивувало, то це те, що мама моїй колишній невістці відправляє грошей більше, ніж мені, її доньці. Можете собі уявити?
Я не розумію, що це за нова мамина забаганка. У неї ніби одна дочка, і це я. Та й будемо чесні, син у неї теж є.
Так, він вчинив некрасиво, не по-чоловічому. Але ж він рідний. На відміну від його колишньої дружини. То, може, настав час вибачити його чи хоча б поговорити? Може, йому також є що розповісти?
одним словом, самі бачите: ситуація досить двоїста. І можна зрозуміти кожного. Але як помирити вперту жінку та її сина? Тим більше, що територіально вони за багато кілометрів один від одного, на величезній відстані?
Не буде так весь час. Та й квартира, якщо чесно, мене також цікавить. Мама що, віддасть її чужій людині, не порадившись із нами? Мені навіть думати про це не хочеться. Чим вона тоді краща за батька? Як мені вплинути на маму? Весь час про це думаю, а виходу не знаходжу.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.