fbpx

Мама вирішила, що другу дитину вона “не потягне”, тому Юля відправилася жити до бабусі. Мене вона особливо також не балувала, а коли я вступила до університету, і перебралась в гуртожиток, вона сказала: “Ну все, тепер роби, що хочеш. Ти вже доросла!”. На весіллі  вона була, але не як мама, а як звичайнісінький гість. І ось тепер мама старенька, і хоче нашої з сестрою уваги. А я ось думаю, чи правильно буде віддати її в будинок пристарілих?

Мама вирішила, що другу дитину вона “не потягне”, тому Юля відправилася жити до бабусі. Мене вона особливо також не балувала, а коли я вступила до університету, і перебралась в гуртожиток, вона сказала: “Ну все, тепер роби, що хочеш. Ти вже доросла!”. На весіллі  вона була, але не як мама, а як звичайнісінький гість. І ось тепер мама старенька, і хоче нашої з сестрою уваги. А я ось думаю, чи правильно буде віддати її в будинок пристарілих?

Моя мама – зозуля.

Коли у мене народилася молодша сестра, мама вирішила, що з двома дітьми їй складно, тому що заробляє вона мало, житлові умови погані і коли Юлі було два роки, мама тимчасово залишила її бабусі, тато маму в усьому слухався і робив так, як вона сказала, тато у нас був дуже м’який (тата з нами давно вже немає).

Юля виросла окремо і тепер між нами немає таких відносин, як були б якби ми росли разом.

Коли я закінчила школу, то вступила до університету, мама поселила мене в гуртожиток і порахувала, що на цьому її роль в моєму вихованні закінчилася, я виживала як могла.

Мама вийшла заміж вдруге, моїм життям вона особливо не цікавилася, навіть на моє весілля приїхала як звичайний гість. Минуло кілька років, її другий чоловік теж пішов з життя. Тепер моя мама у віці і у неї з’явилося бажання поспілкуватися, вона стала регулярно телефонувати нам з сестрою, цікавитися нашим життям, розпитувати.

Мама живе одна і з кожним роком їй все складніше, вона потребує допомоги, але ні я, ні Юля, ми не горимо бажанням жити з мамою, ми не бачили з її боку ні любові, ні ласки, і хоча я росла біля неї, вона про мене не дбала.

Я не пам’ятаю жодного разу, щоб вона в дитинстві хоча б раз запитала мене що я відчуваю, про що думаю, про що мрію, вона просто годувала мене і просто одягала і все.

Прилаштувати маму в пансіонат для людей похилого віку буде некрасиво і негуманно, у нас в країні це місця, де пенсіонерів не поважають і не переймаються про них, але й у мене бажання піклуватися про людину, якій на мене стільки років було наплювати немає, прикро мені до глибини душі, особливо за те, що так вчинила з Юлечкою…

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page