fbpx

Мама як почула про наше з Олегом розлучення, взяла його сторону. – А я тебе попереджала, що так буде. Артем повинен жити з батьком, оскільки в нього і квартира, і автівка, і гроші. А що ти можеш дати дитині? На мою допомогу не розраховуй. Я і гривні не дам!

Мама як почула про наше з Олегом розлучення, взяла його сторону. – А я тебе попереджала, що так буде. Артем повинен жити з батьком, оскільки в нього і квартира, і автівка, і гроші. А що ти можеш дати дитині? На мою допомогу не розраховуй. Я і гривні не дам!

Я була небажаною дитиною. Точніше, не так, батьки мріяли про спадкоємця, сина, а на світ з’явилася дівчинка, яка не входила в їх плани.

Я не пам’ятаю такого часу, щоб мама мене обіймала, читала казки і говорила, що любить мене. Батько тільки тим і займався, що заробляв гроші, яких і так ніколи не вистачало. Тому моїм вихованням він практично не займався. До того ж, коли мені було одинадцять років, його не стало.

Мама вдруге заміж так і не вийшла, хоча залицяльники були. Але суть моєї проблеми не в цьому.

Коли я повідомила, що виходжу заміж за Олега, мама сяяла від щастя. Хоча ще навіть про нього нічого не знала і ніколи не бачила.

На знайомство з зятем вона навіть купила собі нову сукню і повністю нову посуду до столу. Знайомство минуло на вищому рівні. Тут мама справді постаралася на славу.

Олег їй сподобався відразу ж, як тільки він переступив поріг дому. Вона буквально не зводила з нього очей. Все випитувала, чим він займається, чи кохає мене.

Не обійшлось і без того, що вона одразу йому наголосила, що я господиня не дуже, але все ще можна виправити, і вона постарається це зробити. Тільки як, мені в голові не вкладалося.

Зять для мами став сином, про якого вони з татом так мріяли.

А ось у мене все вийшло з точністю та навпаки. Замість одної свекрухи, в мене було їх – дві!

Олега люблять всі, і рідна мама, і теща, а ось до мене ставлення у обох, як до чужої їм людини. Навіть чужі люди, бачачи нас разом, були впевнені, що це не моя мама, а Олега, настільки добре  вона до нього відносилася.

Через два роки в нас народився синочок. Мама ще більше засяяла, оскільки внук – хлопчик – її мрія знову здійснилася.

Артема вона просто обожнює. Без подарунка не обходиться кожен її візит до нас. Олега мого вона також не ображає, бодай шкарпетки, але принесе.

Її свято закінчилося після того, як я дізналася, що Олег ходить наліво. Я зраду не збиралася пробачати.

– Олю, ти чого? Він же чоловік. Їм можна. Подумаєш, сходив разочок. Нічого страшного. Ти ж не кришталева ваза, – говорила мені мама, коли я заливалася сльозами від образи.

– Якщо ти розлучишся, хто буде твого сина на ноги ставити? Ти про мого онука подумала? Скільки там тих аліментів буде – копійки. Я тобі і гривні не дам. Та й взагалі, вважаю, що Артему буде краще з батьком, ані ж з такою мамою, як ти.

Нічого не змінилося. Коли Артему було п’ять років, ми розлучилися.

Є лише одне хороше, що я хочу згадувати, це поява на світ мого сина. Все інше просто хочеться викреслити з голови раз і на завжди. Просто Олег мені роками “наставляв роги” і вважав, що так роблять усі нормальні чоловіки.

Квартира, в якій ми жили, була Олега, тому мені нічого не залишалося робити, як повернутися з дитиною до мами. Чи варто говорити, що вона цьому не була рада?

Я не знаю, як можна пробачити в такому випадку чоловіка. Для мене цього щось космічне. Та мама була впевнена, що я “рубаю з плеча”, і треба зберегти сім’ю, чого б мені це не коштувало. Але бути запасним аеродромом я не збиралася. Краще вже гризти землю і самостійно виховувати Артема.

Ще перед розлученням Олег мені сказав, що сина мені не віддасть – судитиметься до останнього. Від цих слів мене почало трусити. Коли я розповіла про це мамі, вона відповіла:

– Ну і правильно. Я ж тебе попереджала, що візьму сторону Олега. Артемчику буде краще з батьком, оскільки мати — неврівноважена. До того ж у зятя є гроші, квартира, Mercedes, можливості. А що взяти з тебе?

Вона наголосила, що на суді має намір підтримати Олега. Ви уявляєте? Моя рідна мама мене ж зрадила. Якби я була якоюсь неблагополучною, я б їй і слова не сказала, але ж я хороша мама. Я дуже сильно люблю свого синочка, і боюсь його втратити.

На даний час, як би мені важко не було, оскільки війна, я орендую квартиру. Мій двоюрідний брат про це потурбувався і допоміг знайти за не високу ціну квартиру, і навіть заплатив за перший місяць.

Але мене нічого не лякає, лише думка, що я можу втратити найріднішу в житті людину – сина.

Що б ви мені порадили зробити?

Як достукатися до мами?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

Передрук без посилання на ibilingua – заборонений!

You cannot copy content of this page