Так склалося, що у моєї мами в улюблених зятях ходить чоловік сестри Максим, а з моїм чоловіком Ігорем мама крізь зуби розмовляє, ніби він у неї ложки вкрав. Було б ще зрозуміло і логічно, якби я з чоловіком-жебраком всілася їй, бідній, на шию, але ми від неї нічого не просимо і навіть самі їй допомагаємо по можливосі, але факт залишається фактом – любить мама тільки чоловіка сестри.
Моя сестра Ольга старша за мене на чотири роки, а її чоловік старший на п’ять років від неї, тому він у нас в родині старший зять, а мій чоловік молодший. Сестра вийшла заміж дуже вдало – за багатого чоловіка, та ще й по любові. Історія з розряду голлівудських мелодрам просто. Але я за неї рада, ні до сестри, ні до її чоловіка у мене претензій немає. З ними ми спілкуємося рівно, вони не роблять якийсь акцент на різницю наших доходів. А ось мама – це інша справа.
З першого дня знайомства мій вибір мама не схвалила. Все кивала мені на сестру, щоб я брала приклад з неї і не пов’язувалася з жебраками студентами. А Ігор мій на той момент був саме бідним студентом останнього курсу. Жив він у гуртожитку, багатими батьками теж похвалитися не міг.
Мама навіть не думала приховувати свого невдоволення, коли я привела знайомитися свого обранця. Вираз обличчя у неї був такий, ніби ми до неї милостиню прийшли просити. Коли Ігор пішов, мама мені висловила, що я не повинна витрачати життя на подібні “екземпляри”. Я терпіти не стала, слово за слово і понеслося…
Сварилися ми години дві, а потім я зібрала речі і пішла. Спочатку до подруги, а через кілька тижнів ми з ігорем орендували житло. Він працював, відкладав на новий комп’ютер, але вирішив орендувати зі мною квартиру. Я теж влаштувалася працювати і потихеньку все налагодилося.
Ми з чоловіком розписалися близько трьох років тому. Дітей поки немає, плануємо народити трохи пізніше, тому що хочеться максимально перекрити іпотеку. Живемо, працюємо, намагаємося вибратися на більш високий рівень життя. Поки йде це у нас не швидко, але ми стараємося.
І весь цей час мама старанно пиляє мене і не забуває піддіти чоловіка. Якщо ми прийшли в гості і вона не почала співати хвалебні оди старшому зятю, значить її вдома просто не було. Вже Максим і рукодільник-майстер, і галантний кавалер, і годувальник. І після кожної репліки мама з таким неприхованим натяком дивиться на Ігоря, тільки що не кажучи “на відміну від деяких”.
Ігор все це терпить і навіть не відмовляється допомагати, коли мама заявляє, що їй треба пересунути шафу, розібратися з трубою, що засмітилася, або принести з магазину продукти. Але вона завжди підкреслює, що попросила б Максима, але він зайнятий зароблянням грошей. А те, що мій чоловік працює теж, до уваги якось не береться.
Я дивуюся витримці чоловіка, навіть я вже неодноразово сварилася з матір’ю і намагалася відмовити їй, коли вона знову про щось просить. Але Ігор мене і заспокоював, казав, що його це все абсолютно не зачіпає, а мені нема чого псувати з матір’ю взаємини на рівному місці. Дивуюся його спокою!
Якби на мою адресу свекруха дозволяла б собі щось подібне, я б уже з нею спілкуватися припинила і ні про яку допомогу мови не йшло б взагалі.
Але як би спокійно не ставився до цієї ситуації мій чоловік, мене мама конкретно втомила. Вона всім своїм виглядом демонструє неповагу до мого вибору, і це вже роками. До того ж, такою поведінкою вона встромляє кіл між мною і Ольгою. Нам вже незручно спілкуватися, тому що мама захвалює її чоловіка і зневажає мого.
Якщо раніше ми могли всі збиратися з ними разом, не звертаючи уваги рівні доходу, то тепер мама переконала мене, що ми злиденні, а вони багаті. Отже замість сімейних теплих посиденьок ми обмежуємося тепер з сестрою спілкуванням по телефону, хоча на таких зустрічах нам завжди було весело і завжди було про що поговорити, посміятися, та й чоловіки наші зійшлися на спільних інтересах комп’ютерів, смартфонів і іншої електроніки, можуть обговорювати, їх захлинаючись.
Одним словом, я вирішила для себе, що з мамою я спілкуватися не хочу і не буду, щоб там не говорив Ігор. Вона стала неймовірно токсичою людиною, яка негативно впливає на моє життя. Я краще видихну, переведу трохи дух і налагоджу відносини з сестрою, Оля набагато адекватнішеаі приємніша в спілкуванні. А мама без допомоги не залишиться, це я знаю, але бути у неї іграшкою для дорікань мені набридло.
Знаєте, найцікавіше і найнезрозуміліше для мене, навіщо це треба моїй мамі – робити нас з сестрою чужими людьми, вносити смуток в мою родину? Невже вона мене зовсім не любить?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
