Мама з татом в свої 60 нічого не хочуть міняти. – Ми вже старі. Нам нічого не треба. – Пів року тому привезла їм шампуні, бальзами, пахуче мило, і ще всякі дрібниці. Недавно приїхала в село, і випадково відкрила дверцята в шафі, а там, сюрприз, все запаковане стоїть і пилякою припадає. – Та нам не треба! – Мам, ну мені ж не дуже приємно це бачити! Я ж для вас стараюся. Це саме було і з путівкою до Моршину. – Куди нам старим в таку красу їхати.
Не знаю як бути! Потрібна порада. Шукаю спосіб допомогти своїм батькам. Їм тільки минулого року виповнилося по шістдесят, а вони живуть наче немічні старі люди. Як приїду їх відвідати, потім сам в себе приходжу декілька днів.
Моя мама стала називати себе старою, нічим не цікавиться, по дому ходить у лахмітті, за собою не стежить. Вона заявляє, що життя вже закінчилося і їй більше нічого не хочеться. Привожу їй регулярно і косметику, і креми, і набори для волосся, а воно все на поличці стоїть. Звикла вмиватися милом. Сама собі шкодить. Пояснюю їй, що зараз багато хороших засобів для вмивання, але вона каже, що їй нічого вже не потрібно.
Якщо й придбає якийсь одяг, то щось дешеве. Хочеться підняти їм настрій та порадувати, але щоразу чую лише закиди.
– Для чого ти гроші на нас тратиш?
Відправила їх до Моршина в санаторій. Там такий гарний готель, і природа, що зачаровує.
Ох, що ж мені потім довелося вислухати. Навіть описувати не хочеться.
Щоразу, як щось для них куплю чи організую, доводиться слухати, що вони вже старі і в них і так все є. Беру маму за руку і веду по магазинах, а вона на мене речі підбирає, а собі навіть міряти не хоче. Як не намагаюся пояснити, що мені теж хочеться її гарною бачити, марно.
Подарувала татові планшет із гарним екраном, щоб не сидів у старенькому телефоні. Але так коробка і стоїть нерозпакована. Він не хоче кудись з’їздити на відпочинок, він просто лежить на дивані.
Стільки всього перепробувала. Не знаю що робити. Почала здаватися та розчаровуватися. Люди в їхньому віці живуть в своє задоволення: мандрують, чимось цікавляться, плани будують.
А мої батьки нічого не хочуть. А мені було б так добре, якби вони були щасливі й почувалися молодо, раділи життю.
Може у вас є порада, як бути? Поділіться досвідом, якщо стикалися з такою ситуацією?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
