fbpx

Мама заздалегідь зателефонувала і спитала, що б такого діткам купити цікавого на Миколая, щоб вони були в захваті. А свекруха моя з того приводу не переймається, від слова зовсім. Пригадую, як одного разу вона сміялася зі сватів, що ті подарували Лук’янчику дуже маленьку машинку, яка була на пульті. Річ в тім, що Ольга Дмитрівна не якість цінує, а розмір. Вона ж в хату внесла великого пластмасового грузовика, який вже був геть не по віку дитини

Мама заздалегідь зателефонувала і спитала, що б такого діткам купити цікавого на Миколая, щоб вони були в захваті. А свекруха моя з того приводу не переймається, від слова зовсім. Пригадую, як одного разу вона сміялася зі сватів, що ті подарували Лук’янчику дуже маленьку машинку, яка була на пульті. Річ в тім, що Ольга Дмитрівна не якість цінує, а розмір. Вона ж в хату внесла великого пластмасового грузовика, який вже був геть не по віку дитини.

Зі своїм Максимом ми побрались, коли нам було вже далеко за двадцять. Вже рік після весілля в нас народилась донечка Олеся, а через два роки і синочок Лук’янчик.

Жити ми пішли окремо від батьків, адже була така можливість і ми нею радо скористалися. Мені від бабусі з дідусем дісталась двокімнатна квартира, поблизу центра міста.

Чоловік мій працює менеджером на фірмі, а я продавцем у канцелярській крамничці.

У декреті я була з молодшим сином, аж три роки.

В цей час нас завжди підтримували мої батьки, то фінансово, а то і часто допомагали нам продуктами із села.

Не дивлячись на те, що мої батьки нам часто підкидають гроші і не маленькі, то все рівно, чи на день народження, чи на іменини, дарують цінні подарунки дітям.

Так і сьогодні, моя мама зателефонувала і спитала, що потрібно дітям купити на свято Миколая, щоб це був бажаний і корисний подарунок.

Чого не можу сказати про батьків мого чоловіка. Свекор і так байдужий до дітей, він більше чарочку пильнує. А свекруха завжди як щось викупить, то потім не знаю де це подіти.

Їй не важливо що купити, а лиш би це було побільших розмірів. Як, наприклад, величезна м’яка іграшка, чи давно немодне одіяло-коцик.

Пригадую таку історію, як моя мама минулого року на день народження Лук’янчика подарувала йому омріяного Джипа на пульті управління.

Свекруха сміялась, що то вона такий малий подарунок купили…

А сама привезла величезного грузовика, машинку. Яка займала в хаті купа місця, тай дитині вже не цікаво нею було гратись, адже подарунок трохи був вже не по віку.

Та і в цьому році свекруха навіть не питає, що би хотіли діти, вже хвилююся, чим ця жінка мене здивує цього року…

А у вас як з подарунками для ваших діток? Чи дбають бабусі і дідусі про їхні уподобання, чи купляють навчання, як моя свекруха!

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube

You cannot copy content of this page