Їй 67 років, живе зі своєю молодшою дочкою і внуком у місті. Моя сестра добре заробляє і цілком могла б забезпечувати маму, не претендуючи на її пенсію.
Після того, як мамі призначили пенсію, вона ще трохи працювала на ринку продавцем, продавала рибні консерви. Їй подобалося.
Не стільки сама торгівля, скільки спілкування з народом. З’явилися постійні покупці, які приходили саме до неї.
А мама кожен вид консервів купувала на пробу і потім розповідала покупцям що і як, щось рекомендувала, а щось не радила.
У той час був живий ще тато, він теж працював. Мама могла б і не працювати, їм вистачало на життя. Потім тата не стало, мама якось швидко здала через здоров’я, стало важко ходити на роботу, почалися болячки.
Мама звільнилася і стала сидіти вдома. Ось тут і почалося. Якщо раніше вона на щось не звертала увагу, то тут все дрібниці побутові стали зачіпкою для скандалу.
Маму стало все дратувати, все робилося не по її, так би мовити, не так свистиш не так літаєш. Хто б що не зробив все не так.
Почалися постійні чвари з сестрою, обидві дзвонять мені і скаржаться один на одного. А я як між небом і землею, мені і маму шкода до божевілля і сестру я зрозуміти можу. Дійшло до того, що сестра з чоловіком розійшлася, просто не витримав мужик.
100 раз намагалися роз’їхатися, але мама в останній момент говорила, ну що гроші витрачати на знімну квартиру, як-небудь. І потім все по-новій. В голову якась дурниця лізла, що ніби ми з сестрою її не хочемо бачити і що вона нам не потрібна, що ми її не любимо, що вона тільки всім заважає і все таке…
Найжахливіше, що мама моя нічим не захоплюється, їй нічого не хочеться. Ми вже всяко, давай в басейн ходи – ні! Йди в парк гуляти, от жінки з палицями ходять! Давай дачу купимо – ні! Давай в клуб ходи, там баби пісні співають – ні! Може заміж підеш – навідріз ні! Ми з сестрою просто вже не знали що робити.
І тут мамі запропонували роботу – торгувати газетами на ринку, з/п копійки, але вона погодилася. Відразу все змінилося!
Тепер є справа, прагнення. Їй дуже подобається, її місце знаходиться поруч зі входом і вона як королевишна все бачить і вона сама у всіх на виду. Стала купувати вбрання, випросила у сестри помаду, стала робити стрижку і навіть підмалювала брови. В очах з’явився блиск. Інша справа.
Але з роками здоров’я не додається, та й сімейна проблема – тиск, дається взнаки щодня, а вже якщо зміна погоди, то зовсім погано.
Часто скаржиться, що вранці важко, таблетки їсть жменями. Але що дивно, як тільки приходить на роботу, поступово все змінюється, настрій поліпшується. Народ до неї валом ходить.
Навіть господар (мамі не подобається це слово, вона кличе його начальник) і чути не хоче, щоб мама звільнилася. Подарунки дарує їй на всі свята.
У неї ноги не ходять, вона на роботу на таксі їздить. Працює мало не в мінус, але аби вдома не сидіти. Аби до народу, до людей, поговорити, поспілкуватися.
Але у мами виручка така…. на копійчаних-то газетах, що деяким продавцям на ринку і не снилася. А як вона розповідає про своїх покупців, ті теж йдуть до неї поговорити поспілкуватися.
Мужички там посміхаються, жінки на онуків поскаржаться.
Так день проходить, до вечора приїде з роботи втомлена і їй вже немає діла ніякого до всякої побутової дрібниці.
Зараз стала частіше згадувати в розмові, що буде звільнятися, важко. Ми з сестрою за голову взялися. Як ми зрозуміли, нашій мамі потрібна робота, справи.
Інакше знову почнеться з нервами, скандалами, а від них хвороб ще більше. Тому ми поки наполягаємо, щоб мама працювала. Не через гроші. Просто щоб хоч чимось займалася.
Фото ілюстративне з вільних джерел.