Мамі було не до кавалерів, вона ставила на ноги своїх двох дітей. Батько пішов до молодої дами, коли мені було десять, а сестрі всього два рочки. Так, він зробив “добрий вчинок” і залишив нам квартиру, але і тут все виявилось не просто, оскільки вона була не виплачена. І ось тепер, коли мені майже 25, він ось так просто з’вився на нашому порозі, і мама готова його пробачити.
Батько з матір’ю розлучилися, коли мені було 10, а сестрі 2 роки. – Розповідає 23-річна Мирося. — Все дуже банально — тато познайомився з юною дамою, яка явно вигравала порівняно з моєю мамою. Вона багато років просиділа вдома ще до того, як привела на світ сестру. Тому за собою не стежила, як годиться. Коли народила другу дочку, то так набрала увазі, що тато втік. Добре хоч квартиру залишив нам. Єдиний мінус вона була ще в іпотеці, яку вони оформили перед розлученням. Зрозуміло, що й кредит залишився на нас. На додачу до квартири.
Доки Мирослава жила з батьком, то у нього була хороша зарплата, всі їздили на моря, ні в чому відмови не знали. Мирося виявляла успіхи у навчанні, раділа відвідуванню танців, у конкурсах брала участь. Навіть є невелика колекція грамот та медалей. На змагання їздила, гарні костюми купувала, все оплачував батько.
Мирося відвідувала елітну гімназію, їй постійно на кожне свято дарували дорогі подарунки. І вона була улюбленою дитиною. Після цього життя дало тріщину. Все перевернулося з ніг на голову.
– Я опинилася ніби в іншому світі — не може забути той час Мирослава. — Сестричці всього 2 роки, в садок її не беруть, за кредит платити, а крім цього ще й жити на щось. І їсти. Грошей батько не давав від слова зовсім. Тепер я зрозуміла, що можна було цього досягти через суд. Тільки мати чомусь не стала наполягати на цьому. Адже ж він добрий — від квартири відмовився. Мамі довелося працювати на кількох роботах.
– Було дуже важко. В той час, як мама працювала, вона влаштувалася продавцем позмінно, я няньчилася з сестрою. А у вихідні ходила прибирати під’їзди. Увечері валилася з ніг від утоми. Навіть не їла нічого. Іноді мама прямо біля школи давала мені сестру та бігла на другу роботу.
І з танцями було покінчено – які там танці. У школі можна було займатись деякими секціями, безкоштовними. Але навіть на них часу не було. Як тільки Мирося підросла, то відразу ж вийшла на роботу. Адже треба було допомогти мамі. Після закінчення дев’ятого класу, хоч і мріяла про ВНЗ, але пішла до технікуму. І одразу після нього на роботу.
На даний момент Миросі вже 24 роки, і вона досі живе з мамою. Продовжує збирати на окреме житло. За квартиру вона розрахувалася. Навіть змогли стати на ноги. Продовжують виховувати школярку сестру. Вже зникла та напруга, яка була спочатку. Тільки вже нічого не повернути. Час минув. Все дитинство Мирося була нянькою для сестри. Допомагала матері прибирати у квартирах і мити під’їзди. Жили у режимі сильної економії, про танці забула, залишила улюблену школу. І жодних дитячих розваг. В усьому був винний батько – так думала Мирося.
За цей час батька жодного разу не було навіть на горизонті. Він не вітав їх зі святами, не відвідував. Він забув існування колишньої сім’ї. Але десь із рік тому з’явився.
З тією сім’єю у нього щось не зрослося, мама весь час працювала, тож їй було не до особистого життя. Тато знайшов привід зателефонувати, вона запросила зайти і з того часу вони спілкувалися частіше і частіше.
І ось недавно мама кличе мене з сестрою і повідомляє, що вона помирилася з батьком і навіть планує одружитися з ним. Чудово! Виходить, що він нас навіть не виховував, просто почекав, доки ми подорослішаємо, виплатимо кредит, а потім повернувся. А вона його прийняла, як ні в чому не бувало. І жити вони у нас збираються. Ось як це пояснити? У нього є його однокімнатна квартира, але вони її вирішили здавати в оренду. Адже треба на щось утримувати сім’ю.
Мирося тепер щиро вважає, що приймати до сім’ї блудного чоловіка — це взагалі неповага з боку мами. І тепер він житиме у квартирі, за яку не виплатив і копійки. І користуватися тим, що вони з матір’ю заробили. І не лише гроші всьому виною. Тут ще загублені роки. Безгрошів’я. Майже злидні. І праця з ранніх років.
А ви як вважаєте, хто винен у цьому випадку?
Фото ілюстративне
