Мамі на ювілей наш зять подарував такий подарунок, що соромно було перед гостями. Додому вона його забирати відмовилась. – Мамо, Зоряні дуже важко з дитиною в такому віці. Може приїдете до нас і допоможете? Як-не-як, а онучка ваша рідна!, – сказав Павло. Мама поїхала, та навіть через час її образа на зятя не минула, і вона таки “віддала” йому по заслугам.
***
Зять, чоловік сестри, пожартувати вирішив на маминому ювілеї. А там ще два свята в одному було: проводи на пенсію і п’ятдесят п’ять років.
Ресторан, родичі, стіл з частуваннями. І він зі своїм кулером: “Нате, мамо, Вам Ваш стакан води в старості!” І зареготав, як кінь.
Жарт не зайшов. Мама намагалася згладити ситуацію: мовляв, кожен раз його згадувати буде, як збереться водички попити.
Але після свята, коли майже всі розійшлися, вона спробувала повернути кулер.
“Ну що Ви, мамо, я намагався, вибирав, вантажники пнулися, доставляли. Беріть-беріть! Донечко-Зятєва турбота, так би мовити”, – відмовився він, згріб дружину в оберемок і поїхав.
Кулер так і залишився в ресторані, нікому не потрібний. Мама не стала забирати образливий, на її думку, подарунок, навіть з урахуванням того, що його можна було перепродати.
Мама на пенсії вже три роки. Нікуди не поспішає. Знайшла собі заняття – сидить з дочкою своєї сусідки, забираючи дівчинку зі школи.
З моїми дітьми вона стала бачитися набагато рідше – їй і буднів в дитячій компанії вистачає. А тут ще сестра другу дитину народила, доньку, в свої тридцять дев’ять років.
Зять першим почав зазивати в гості єдину бабусю їх дитини. Допомогти, пожити, внучечку поняньчити. Бабуся ж. Мама не стала довго м’ятися, зібралася і поїхала на вихідні в гості до них.
Повернулася – розповідає:
“У квартиру зайшла, на дівчинку подивилася, зятю в руки шкарпетки в’язані вручила і зробила вигляд, що йти збираюся. Він давай очима плескати.
А я і говорю: “Ось вашій дитині бабусина турбота і увага – сама в’язала, дві ночі не спала. Беріть і не дякуйте. А мені додому пора!”
Ти б його обличчя бачила! Почервонів, кулер свій згадав, засоромився, прощення просити почав.
Мама з онукою залишилася, а в неділю ввечері додому повернулася. Не стала зла за ту витівку тримати. Та й він покаявся.
А зять-то наш совісний виявився: двох днів не минуло, приїхав до мами з запізнілим нормальним подарунком. Сережки привіз. Великі золоті.
Мама зовсім відтанула. Пообіцяла, що потім, коли молодша внучка підросте, вона її до себе на вихідні брати буде.
Правильно кажуть: не плюй в колодязь…
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
