fbpx
життєві історії
Мамі на ювілей наш зять подарував такий подарунок, що соромно було перед гостями. Додому вона його забирати відмовилась. – Мамо, Зоряні дуже важко з дитиною в такому віці. Може приїдете до нас і допоможете? Як-не-як, а онучка ваша рідна!, – сказав Павло. Мама поїхала, та навіть через час її образа на зятя не минула, і вона таки “віддала” йому по заслугам

Мамі на ювілей наш зять подарував такий подарунок, що соромно було перед гостями. Додому вона його забирати відмовилась. – Мамо, Зоряні дуже важко з дитиною в такому віці. Може приїдете до нас і допоможете? Як-не-як, а онучка ваша рідна!, – сказав Павло. Мама поїхала, та навіть через час її образа на зятя не минула, і вона таки “віддала” йому по заслугам.

***

Зять, чоловік сестри, пожартувати вирішив на маминому ювілеї. А там ще два свята в одному було: проводи на пенсію і п’ятдесят п’ять років.

Ресторан, родичі, стіл з частуваннями. І він зі своїм кулером: “Нате, мамо, Вам Ваш стакан води в старості!” І зареготав, як кінь.

Жарт не зайшов. Мама намагалася згладити ситуацію: мовляв, кожен раз його згадувати буде, як збереться водички попити.

Але після свята, коли майже всі розійшлися, вона спробувала повернути кулер.

“Ну що Ви, мамо, я намагався, вибирав, вантажники пнулися, доставляли. Беріть-беріть! Донечко-Зятєва турбота, так би мовити”, – відмовився він, згріб дружину в оберемок і поїхав.

Кулер так і залишився в ресторані, нікому не потрібний. Мама не стала забирати образливий, на її думку, подарунок, навіть з урахуванням того, що його можна було перепродати.

Мама на пенсії вже три роки. Нікуди не поспішає. Знайшла собі заняття – сидить з дочкою своєї сусідки, забираючи дівчинку зі школи.

З моїми дітьми вона стала бачитися набагато рідше – їй і буднів в дитячій компанії вистачає. А тут ще сестра другу дитину народила, доньку, в свої тридцять дев’ять років.

Зять першим почав зазивати в гості єдину бабусю їх дитини. Допомогти, пожити, внучечку поняньчити. Бабуся ж. Мама не стала довго м’ятися, зібралася і поїхала на вихідні в гості до них.

Повернулася – розповідає:

“У квартиру зайшла, на дівчинку подивилася, зятю в руки шкарпетки в’язані вручила і зробила вигляд, що йти збираюся. Він давай очима плескати.

А я і говорю: “Ось вашій дитині бабусина турбота і увага – сама в’язала, дві ночі не спала. Беріть і не дякуйте. А мені додому пора!”

Ти б його обличчя бачила! Почервонів, кулер свій згадав, засоромився, прощення просити почав.

Мама з онукою залишилася, а в неділю ввечері додому повернулася. Не стала зла за ту витівку тримати. Та й він покаявся.

А зять-то наш совісний виявився: двох днів не минуло, приїхав до мами з запізнілим нормальним подарунком. Сережки привіз. Великі золоті.

Мама зовсім відтанула. Пообіцяла, що потім, коли молодша внучка підросте, вона її до себе на вихідні брати буде.

Правильно кажуть: не плюй в колодязь…

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page