fbpx
життєві історії
– Мамо, а давайте ви будинок свій продасте, і до нас жити переберетесь. Що ж вам одній в цій глушині робити. А тут і ми, і онуки. Все веселіше буде. – Марія не довго думала, та й продала хатинку. Жила вона в Карпатах, будиночок купив досить солідний чоловік під бізнес. Взяла вона невеличкі свої пожитки, та й відправилась до старшого сина, який в столиці жив. Ті зустріли, а потім почалось

– Мамо, а давайте ви будинок свій продасте, і до нас жити переберетесь. Що ж вам одній в цій глушині робити. А тут і ми, і онуки. Все веселіше буде. – Марія не довго думала, та й продала хатинку. Жила вона в Карпатах, будиночок купив досить солідний чоловік під бізнес. Взяла вона невеличкі свої пожитки, та й відправилась до старшого сина, який в столиці жив. Ті зустріли, а потім почалось…

***

Марія мала дочку і сина. Овдовіла і вийшла заміж за іншого чоловіка. Степан теж мав сина.

Називала Марія його сина пасинком.

Діти виросли, дочка вийшла заміж в іншу область, і син теж одружився і до Києва перебрався.

Другий чоловік пішов з життя, залишилася старенька одна старість свою доживати.

Той пасинок також далеко жив. Прийшов до баби Марії старший син і каже:

– Мамо, продайте будинок і ходіть до мене жити.

Стара мати продала будинок, взяла за нього досить великі гроші і поїхала до сина. Дуже зраділи її приїзду син, невістка і діти.

— Бабуся приїхала!

Бабу пригощають – баба нічого не хоче, ні їсти, ні пити.

– Може, ви, мамо, захворіли?

– Ні, не захворіла я, тільки дуже сумна.

– Чому? – допитує син.

– Заснула я в поїзді, і хтось всі гроші вкрав у мене.

– Що, всі до копійки вкрав?

А вона:

— Всі.

– Не залишив нічого, хоч на хліб?

– Ні, – каже баба.

– Ой, що ж ви, мамо, будете їсти?

Побула Марія два дні у сина і пішла до дочки. А у дочки те ж, що і у сина відбулося.

Хоча спершу дуже зраділи:

— Бабуся приїхала!

А бабуся не їсть і не п’є, і плаче.

– Я в поїзді сиділа, заснула, і хтось у мене з-за пазухи гроші вкрав.

– Ой-ой-ой, і що ж будете, мамо?

З того-всього пішла Марія до пасинка. Дуже зраділи бабі діти і невістка. А бабця знову сумна і не хоче ні їсти, ні пити. Сидить і плаче.

– Що ви, мамо, такі сумні?

– Тому що хтось у мене в поїзді всі гроші вкрав. Ті, які я за будинок отримала.

– Мамо, не переживайте. Вам тепер гроші ні до чого. Що я буду їсти, то і ви будете їсти, – каже пасинок. – Не плачте. Вкрав, значить вкрав.

Подивилася одного разу Марія в вікно, а там будинок стоїть з оголошенням “Продам”. Каже їй пасинок:

– Господар продає.

Сподобався будинок бабі, зовсім такий же, як вона продала.

– Підемо подивимося на той будинок, – каже баба.

І пішла з пасинком подивитися. Запитує Марія господаря:

– Що ви хочете за цей будинок?

– Стільки і стільки.

Якраз стільки захотів, як вона за свій будинок взяла. І каже вона пасинку:

– Підемо до віту.

Заплатила господареві за будинок і той будинок купила. Пасинок перебрався з сім’єю туди, тому що його будинок був дуже стареньким. Її рідні дочка і син дізналися про це і сильно засумували.

– Чому ви будинок дали чужому, а не нам?

І вона сказала їм:

– Ви боялися, що я буду у вас нахлібницею. А він мене прийняв навіть без грошей…

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page