– Мамо, більше в нашу квартиру не приходь! Так буде для всіх нас краще. Роби порядки в своїй, а в нашу носа не пхай, – сказав мені син. Я була здивована, бо коли я прийшла зі шваброю і миючими в їх, а точніше, в свою квартиру, то Вадим ще мені допомагав вікна мити і в шафі одяг поскладати. А тут такі заявочки в мою сторону.
Я ж то розумію, звідки вітер дує. Мабуть, Оксана таки зрозуміла, хто в квартирі чистоту навів і розізлилась.
Коли Вадим одружився я віддала молодим квартиру своєї мами, забравши її до себе.
Я хотіла як краще, бо знаю яке то життя під одним дахом з невісткою. Сама колись так жила…
Оксана родом з села, свати працьовиті люди і чисті, я б сказала. Я розумію, сільська хата це не квартира, але по можливості сваха там порядок тримала завжди.
Тому я не могла зрозуміти, як її доня, моя невістка, не перейняла від матері цього “дару”.
Я коли вперше зайшла до них в гості без попередження, подумала, ну мало чого, не встигли прибрати, хоча це була неділя.
Але я забігла до них вдруге, втретє, в десяте, а там… так, змінювалося, але в гіршу сторону.
– Оксано, ти хоча б те взуття, яке не по сезону, перемила вже і поскладала в шафу. Ну не пройти не проїхати. А витяжка? Що з нею? Невже ти така господиня, що годуєш мого сина п’ять разів на день? Чому вона вся в жирі, як і плитка круг плити газової?
Щоб ви розуміли, невістка нічим в квартирі не займалася, бо квартира не її, не її чоловіка, а моя.
Я знала, що Оксана записана на манікюр, а це довгий процес.
– Синок, ти дома? Я зараз прибіжу. Допоможеш мені прибрати в квартирі, поки твоя благовірна зайнята, бо скоро сусіди жалітися будуть через нестерпний запах.
Вадим мені що міг, те допоміг, але за три години квартира моєї мами сяяла.
Я встигла з неї вийти, поки невістка не повернулася.
Але не встигла я додому дійти як подзвонив син.
– Більше такого не роби. Тепер я маю все це від Оксани вислуховувати…
Я не розуміла, чому невістка ображається. Та інші платять гроші клінінговим компаніям, щоб їм прибрали, а тут все безкоштовно.
Моя мама каже, щоб я їх виставила за поріг, бо хоче в своїй квартирі старість доживати.
А я не знаю, що робити. З одного боку син і його життя, а з іншого, якщо я в цю квартиру заходити не буду, то за пів року її не впізнаю, або ж не зайду, бо все буде коробками закладене.
Як мені бути? Чи маю я моральне право прогнати їх зі своєї квартири?
Автор – Карамелька
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
