Жила в селі одна жінка, вона мала трьох дітей. Старші доньки проживали в місті, а молодший син з нею. Невістка напоготові вже була, але дуже нешанобливо ставилася до матері свого майбутнього чоловіка.
Поставить, наприклад, блюдо на стіл: хочете їжте, хочете – ні.
Одного разу приїхали до неї дві старші дочки, і їм дуже не сподобалося, що невістка не доглядає за їхньою матір’ю і сказали:
– Мамо, хіба можна так жити? Їдьте до нас.
Поїхала жити до старшої дочки. Живе вона день, два, тиждень. Одного разу дочка їй каже:
– Мамо, коли ви будете сидіти за столом і побачите, що я моргаю, знайте, що треба вставати. Просто моєму чоловікові не подобається, що ви довго сидите за столом.
Вранці сідають за стіл, а дочка вже моргає. Вона ще не встигла сісти, а вже довелося вставати. Пожила так кілька днів, поїхала до молодшої сестри.
Живе вона тиждень, а потім їй дочка теж говорить:
– Мамо, якщо я буду вас штовхати, знайте, що треба вставати. Моєму чоловікові не подобається, що ви довго сидите за столом.
Вранці сідають за стіл, а дочка вже під столом ногою штовхає. Вона вранці встала, зібралася і поїхала в своє село.
Йде додому балкою, тому що не хоче, щоб люди бачили, соромно. Йде і плаче, що нікуди їй податися, знову до сина повертається…
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
