Мамо, невже ти не бажаєш мені щастя? Ти ж розумієш, що нам всім в моїй двійці буде тісно. В тебе хата, три кімнати, велике подвір’я, а найголовніше, ти живеш одна. Моя теща тобі в підмогу лиш буде. Будете разом яйця збирати, картоплю буде кому викопати, та й веселіше тобі буде! Ну що самій то жити, а? – Та не хочу я нікого в своєму домі селити! Вона мені навіть не сваха ще. Не знати, що там у вас з тою Мариною ще далі буде. Ти хіба знаєш, як це двох чужих дітей виховувати? Та ти рідного сина роками не бачив, а тут любов прорізалась до чужих. Е йди-йди, Павле!

– Мамо, невже ти не бажаєш мені щастя? Ти ж розумієш, що нам всім в моїй двійці буде тісно. В тебе хата, три кімнати, велике подвір’я, а найголовніше, ти живеш одна. Моя теща тобі в підмогу лиш буде. Будете разом яйця збирати, картоплю буде кому викопати, та й веселіше тобі буде! Ну що самій то жити, а?

– Та не хочу я нікого в своєму домі селити! Вона мені навіть не сваха ще. Не знати, що там у вас з тою Мариною ще далі буде. Ти хіба знаєш, як це двох чужих дітей виховувати? Та ти рідного сина роками не бачив, а тут любов прорізалась до чужих. Е йди-йди, Павле! Ти мене дивуєш з кожним днем, – відповіла мені мама.

Мені від її слів так гірко стало.

Я нарешті зустрів свою справжню долю. Марина така ніжна, мила, чудова. Вона смачно готує і виховує двох синів.

Мені сорок років. Від першого шлюбу в мене є син. Володі скоро дев’ятнадцять виповниться. Так, я його не часто бачив, але це через те, що колишня не дозволяла. Але аліменти я платив справно. Син буквально виріс на моїх грошах. Тому, думаю, немає він чого жалітися.

Від бабусі і дідуся по татовій лінії в мене є двокімнатна квартира. Коли я закінчив школу то виїхав з села і заселився в ній.

Всі родичі все говорили, що залишуся я холостякувати. Але трапилося диво, і я зустрів свою Марину, яку й привів в свій дім.

Марина, як і я, розлучена, але двічі. Від кожного шлюбу в неї по дитині. Але хлопці хороші, виховані. А також в придачу з нею йде і моя теща.

Там складна ситуація. При розлученні батько Марини так все зробив, що залишилась моя теща без даху над головою.

Марина тоді жила з першим чоловіком і забрала маму до себе. Потім вона жила і з другим чоловіком Марини. Ну а тепер так вийшло, що всі вони разом переїхали в мою квартиру.

Але в мене місця мало. Якщо ми з Мариною в одній кімнаті, хлопці в іншій, то де ми маємо положити маму Марини? На кухні не зручно, а в коридорі теж не вихід.

Ось я і попросив маму, щоб забрала мою майбутню тешу до себе. В селі для неї точно місце знайдеться, ну а робота так точно.

Але мама ні в яку.

Каже, що вона звикла сама і чужої людини в хаті бачити не хоче.

Як мені переконати маму в протилежному? Невже вона не розуміє, що на кону доля її сина?

Автор – Карамелька

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!