fbpx

– Мамо, там дядя Коля зі своєю мамою прийшов! – пролунав радісний крик сина. – Хлопчику, я не мама дяді Колі, а його дружина! – Олена вступила в розмову з п’ятирічною дитиною

– Мамо, там дядя Коля зі своєю мамою прийшов! – пролунав радісний крик сина.

Тоді Колі, двоюрідному брату чоловіка було 35, а його дружині – 49, вона вже тричі бабуся. Одружені на той момент вони були вже років 10. І якщо сам Коля до нас приїжджав іноді, то Олену в той день я побачила вперше – вони жили в іншому місті і вирішили повернутися. І вищезгадану «маму» почута дитяча фраза образила до глибини душі.

– Хлопчику, я не мама дяді Колі, а його дружина! – Олена вступила в перестрілку з п’ятирічною дитиною.

– Але ти – стара! А так не буває. Старі – вони або мами, або бабусі, – стояв на своєму Максимка.

– Макс, не можна звертатися до незнайомих дорослим людям на «ти». Давай, дуй до себе, – скомандувала я синові і повернулася до гостей. – Ласкаво просимо в наш гостинний будинок! – посміхнулася я.

– Бачу – гостинність так і б’є з усіх щілин! Руки де помити можна? – запитала гостя і я проводила її в ванну.

Коля з моїм чоловіком сіли за стіл, через пару хвилин підійшла Олена. З воістину королівської грацією, Олена присіла за стіл і обвела поглядом нашу вітальню:

– Так, бідненько тут у вас. Зате – чисто, хвалю. Ой, а ти що, в олів’є варену моркву додала? Хто так робить? І серветки за кольором зі скатертиною зовсім поєднуються. Хоча… – вона ще раз глянула на кімнату – Чого і слід було очікувати: повна відсутність смаку.

Ну ні! Ще свекрухи номер 2 мені не вистачало! Я встала з-за столу і повідомила гості:

– Жінко, вибачте, але вам пора.

– Ви маєте рацію. Сама не розумію, як дозволила Миколка умовити мене відвідати цей дивовижний будинок. – вона піднялася і попрямувала надягати туфлі. Чоловік з братом неодмінно перезирнулися і знизали плечима. Коля схопився слідом за дружиною:

– Оленко, почекай, я з тобою.

Так і відбулося наше знайомство з Валерією Миколаївною, як вона вимагала себе величати. У своєму хамстві ця жінка примудрилася переплюнути навіть мати чоловіка. Знаєте, бувають такі люди, на яких тільки подивився – і вже дратують до такої міри, що відразу зрозуміло – не зійдемося? Ось у нас з Колліною дружиною сталося саме це.

Більше спілкуватися і ходити в гості не прагнули ні Коля з дружиною, ні ми з чоловіком. Кілька років ми досить успішно примудрялися не перетинатися на родинних збіговиськах на кшталт ювілеїв, весіль. Якщо чесно, я вже давно забула про існування подібної особи, як вона про мене згадала.

Вже не знаю, де вона взяла мій номер, але на днях Олена мені подзвонила.

– Людмило? Добрий день. Мені необхідно з вами зустрітися і переговорити тет-а-тет. Це можливо?

– Добрий день. На мій превеликий жаль – ні, не можливо. Багато справ, уроки з дитиною, самі розумієте – у вас адже онуки вже в школі вчаться?

Ось робити мені нічого, з нею ще й зустрічатися.

– Я наполягаю. Відвідаю вас в найближчі дні, – вона повісила трубку.

З’явилася вона сьогодні. У свої 53, вона вирядилася в рвані джинси, кеди і майку вище пупа. З порога вона взяла бика за роги:

– Коля сказав, ви машину продаєте?

– Продаємо, – я не бачила сенсу заперечувати очевидне.

– У мене є вигідна пропозицію, від якого ти не зможеш відмовитися: знижка 20% і безвідсоткова розстрочка на п’ять років, – випалила вона.

– А мені від цього яка вигода? – посміхнулася я.

– Плюсик до карми. – променисто посміхнулася співрозмовниця. – Старша донька давно машину хоче, а твоя руїна на перший час – саме те. Погоджуйся і давай договір купівлі-продажу підпишемо. Ось, до речі, перший внесок, – вона дістала з сумки гроші.

Так вона просто прийшла з мене познущатися! За такі копійки продати машину? Я вказала гості на двері. Вона знизала плечима:

– Ну спробувати щось коштувало – ти не виглядаєш шибко розумною. Щасливо залишатися.

До цього часу сиджу і не розумію – це що зараз було?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page