Мамо, татусь заходить! – мала Софійка скакала від радості біля вікна, а Катя завершувала накривати обід – улюблені Дімині вареники з лівером, борщ.
Будинок, як у мирні часи, наповнився ароматами затишку і спокою. Катя не бачила чоловіка майже три місяці, його забрали у перший же день, адже Дмитро офіцер. Дружина і донечка чотирирічна чекали на тата у містечку на Вінничині. І ось нарешті вперше Діму відпустили!
Як же вони обіймалися, Дмитро підкидав малу, Софійка заливалася сміхом від радості. Катя на п’ятому місяці очікування другого малюка теж не могла натішитися цим таким довгожданим і коротким щастям – побути з коханим.
Увечері прогулялися разом у сквер, повечеряли, Софійка заснула, Катя прибирала зі столу, а Дмитро пішов прийняти ванну – задоволення, якого немає на фронті.
Дімин телефон, що залишився на кухонній поличці, завібрував і дзеленькнув, щось прийшло на Телеграм. І Катя чомусь не стрималася і поглянула на екран, що засвітився. Телефон заблоковано, але вгорі, однією строчкою висіло повідомлення:
«Повертайся скоріше, коханий, хочу пірнути у твої обійми! Мені погано і страшно тут без тебе!»
Автор повідомлення – якась Юля, чорнява дівчина на дрібній аватарці, але видно, що вона у військовій футболці-піксельці. Військова також… То Дімі там, на фронті, зовсім не нудно і не самотньо…
Катя послалася на недобре самопочуття – при надії все ж таки, скрутилася калачиком на краю їхнього ліжка. Діма як відчував щось, не чіпав. Так і проспали дві ночі. Як чужі. Вдень намагалися обоє робити вигляд, що все добре – заради Софійки.
Через два дні Дмитро поїхав на службу. А Катя не знає, як жити далі.
Автор – Олена Коржик
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
