fbpx

Мамо, я машину хочу окремо від чоловіка і злітати на море з подругою, Артему поки що відпустку не дають, – каже мені дочка Ірина. – Ну й що, що я заміжня? Батьки он всім моїм одруженим подругам продовжують допомагати! А ви як не рідні! Ірина вийшла заміж, але продовжує клянчити у нас гроші. Місяць Ірина у нас гроші випрошує, а місяць Артем у своїх батьків

Дочка Ірина вийшла заміж, але продовжує клянчити у нас гроші.

– Мамо, я машину хочу окремо від чоловіка і злітати на море з подругою, Артему поки що відпустку не дають, – каже мені дочка Ірина. – Ну й що, що я заміжня? Батьки он всім моїм одруженим подругам продовжують допомагати! А ви як не рідні!

Я цього не розумію. Я вважаю, що якщо вже ви створили власну сім’ю, то маєте жити самостійно, а не продовжувати сидіти на шиї у батьків. У цьому плані я зовсім не розумію свою дочку, яка вийшла заміж, але продовжує клянчити гроші у нас з батьком. Все, вийшла заміж, нехай її тепер чоловік забезпечує!

Ірина у нас заміжня близько року. Обоє вони тільки оперилися, як то кажуть, вчорашні студенти, але куди ж там, вирішили створювати новий осередок суспільства. Ми і батьки нареченого були проти весілля. Говорили, що їм на ноги спочатку треба стати, а потім вже одружуватися бігти. Ми зі сватами не проти їхньої сім’ї як такої, просто рано вони це все затіяли.

Я свою Ірину знаю добре, тому взагалі слабо уявляла, як вона буде в ролі дружини. Вона все життя прожила з нами, досвіду самостійного життя немає взагалі. Не те, щоб ми її захищали від дорослого життя, ні, але вона просто сама не прагнула нічого навчатися. Поняття про доросле життя у неї якесь було, але в основному теоретичні. Іра навіть комуналку сама ні разу не платила до шлюбу.

У сватів, я так розумію, такий же кімнатний син Артем, який щойно від батьків відокремився. Корисних знань і побутових навичок – нуль у зятя. Але зате обидві дитини вже готові одружитися і з пінкою біля ротиків доводили нам, що вони готові, що вони впораються.

– Так ми для вас завжди будемо дітьми нерозумними, ви ж наші батьки! Ви все життя будете бачити в нас дітей, – говорили вони нам. Ми зі сватам втомилися їм щось доводити і погодилися на весілля.

Житла свого у молодят не було. Ми хотіли подарувати грошей на перший внесок, але поки вирішили почекати. Виявилося, що не дарма.

Жити Ірина і Артем пішли на орендовану квартиру. Це аби ми не втручалися і не заважали.

– Якщо ми прийдемо жити до когось з вас, то ви нас так і будете вважати дітьми. Ні, треба самим ставати на ноги!

Треба так треба, давайте, живіть, ставайте. Особливих проблем наче не мало бути. Вони обоє працюють, отримують нормальну зарплату, машина є – Артему батьки ще до весілля подарували. На оренду і життя цілком їм мало би вистачати. Мало би, але якщо тільки розумно жити. А у молодих це не виходило.

Дзвінки від дочки почалися вже через місяць. Ірина попросила грошей, зніяковіло сказавши, що вони трохи не розрахували бюджет. Гаразд, з усіма буває, перевели таку-то суму. Але через місяць історія повторилася, знову грошей їм не вистачило. Знову перевели. І так кілька разів.

Я ще дивувалася, як у них так виходить, що місяць їм вистачає, а інший – ні. А скринька-то просто відкривалася – місяць Ірина у нас гроші випрошує, а місяць Артем у своїх батьків. Я вирішила поговорити з дочкою, особливо після цього її останнього дзвінка. Ну неправильно так жити, дорослі ж, сім’ю створили, а продовжують на утриманні батьків жити.

Запитала, на що у них стільки грошей іде. Дочка і розповіла: основна частина бюджету проїдається. Удома вони не готують, тому що це довго, клопітно, потім ще і посуд мити, зате замовляють доставку їжі або їдять десь в кафе. Щодня! Звичайно, з таким розмахом бюджет потрібен королівський!

Сказала я Ірині, що так справи не робляться. Вдома потрібно готувати, тому що це і дешевше, і корисніше. А своєю сухомяткою вони тільки здоров’я зіпсують.

– Мамо, мені ніколи займатися цим, в житті є набагато цікавіші речі! Молодість минає, а я біля плити і раковини буду стояти! – скривилася Ірина.

– Поки ви не заробляєте стільки, скільки дозволяєте собі витрачати. Ти вийшла заміж, у тебе своя сім’я, чому ми з батьком повинні вас утримувати? Свати, напевно, теж не в захваті від такого стану справ. А про машину і відпочинок – це ти і зовсім перегнула, візьми і зароби або чоловік нехай тобі такі гроші дасть. Що, немає у нього? Ну а ми тут з батьком до чого? Ти вже не з нами живеш, доросла.

Дочка закотила очі, промимрила щось про “совок” і пішла.

Здзвонилася зі свахою, переконала її, що ми дітям робимо ведмежу послугу, постійно допомагаючи грошима.

– Так вони до пенсії з наших ший не злізуть. А навіщо головою думати, коли мами з татами все одно допоможуть діточкам! Онуки ж підуть, ми ще й онуків тягнути будемо Ти як хочеш, а я їм більше ні копійки не дам. Вони обоє працюють, нехай самі справляються.

Сваха Люба зі мною погодилася, її теж коробило від постійних прохань сина. З ним розмовляв і батько, і вона сама, але у Артема теж в одне вухо влетіло, в інше вилетіло. Вся відмовка – ви мислите застарілими поняттями, зараз живуть інакше, всі батьки дітям допомагають.

У цьому місяці молоді ще не дзвонили, не просили грошей, принаймні, у нас. Подивимося, що далі буде. Раптом наші слова все ж таки подіяли? Аби дурниць з кредитами лишень не наробили, щось я за це переживати почала. Машину і на море вона хоче, туди ж його!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page