fbpx

– Мамо, я не можу так часто приїжджати до тебе, щоб допомагати. Може ти продаси худобу? Побережи себе, адже ти одна в мене залишилася. Та Стефа не здавалася. – На тому світі буду відпочивати. Допоки ходжу, господарки не позбудуся. – Галина приїжджала на вихідні до матері, шкодувала її. Поралася по господарству, разом ходили на сіно, на буряки. Та все до пори до часу

Після дня, як до Галини заговорила ця жінка, вона не пропустила жодної служби в церкві. Коли ставила свічку, все згадувала своє життя, та й не лише своє.

Галина народилася в досить заможній родині. Ні, батьки не були бізнесменами чи впливовими людьми, вони були агрономами. Мали багато землі, важко трудилися на тому й жили. Дочку виховували в строгості та любові.

– Ох і заслужили ви в Бога. Таку дочку вам подарував. Щаслива ти Стефка, буде кому за тобою та чоловіком в старості пригледіти, – говорили односельчани, а сама Стефка таяла від тих слів.

Стефка з Мироном завжди мріяли, що дочка вийде заміж, і перейме їх роботу.

– Не важливою є для жінки ця наука. Головне заміж вдало вийти. Робота на землі завжди є. Будете господарювати на заздрість всім.

Мама з батьком хотіли одне, та Галина вирішила по-іншому.

– Матусю, татусю, пустіть мене до області, я хочу стати медичною сестрою. Буду і людям допомагати і свою мрію здійсню.

Мама була категорично проти, але батько через деякий час таки згодився, і відпустили Галину після школи до Львова на науку.

Ще пів року не провчилася, як з села прийшла погана звістка. Не стало раптово батька. Стефа з Галиною важко пережили цю втрату, але життя триває.

– Мамо, я не можу так часто приїжджати до тебе, щоб допомагати. Може ти продаси худобу? Побережи себе, адже ти одна в мене залишилася.

Та Стефа не здавалася.

– На тому світі буду відпочивати. Допоки ходжу, господарки не позбудуся, – сказала жінка.

Галина приїжджала на вихідні до матері, шкодувала її. Поралася по господарству, разом ходили на сіно, на буряки…

Та одного дня занедужала Стефка. Галина миттю примчалася в рідне село, але через декілька днів, її не стало.

Залишилася Галина одна-однісінька. Після закінчення училища вона переїхати жити в рідне село, влаштувалася працювати медсестрою в поліклініці.

Важко було одній. Господарку потроху продавала, але як же в селі без неї. Курочки, кролі, пара поросят все ж були на господарці у Галини.

– Якщо що, ти кажи. Я прийду. Може покосити десь треба. Не жіночих рук це справа, – залицявся до дівчини Іван, який жив на сусідній вулиці.

Спершу Галина не приймала, такі знаки уваги, але потім таки здалася. – Важко в селі без чоловіка жити.

Відгуляли вони весілля. Навіть стали господарями, ще більшими ніж її батьки. В селі всі налюбуватись ними не могли.

– Заслужила Галина своє щастя.

Ще більшу радість в сім’ю приніс лелека. Народився в них синочок, якого назвали Романом. Іван душі не чув у сина, а він в свою чергу тішив батьків.

На дворі була зима. Того дня Іван разом з сином їхав до райцентру, де Ромчик вчився грати на скрипці. Він був надзвичайно талановитий учень. Не встигли поїхати, як прилетіла в село погана звістка.

– Ой, Галинко! Тримайся…

Іван не впорався з керуванням…

З того дня Галина кожного дня ходила на два свіженькі горбики. Жалілася і своїм хлопцям і батькам за важку свою долю.

– За що мені таке життя? Чим я заслужила це у Господа?

– Не ти, доню. Ой, не ти у всьому винна, сказала стара згорблена жіночка, яка в той час проходила повз, ще зовсім молодої жінки, що в свої роки зазнала чимало горя.

– Що ви маєте на увазі? – спитала Галина.

– Тобі в церкву треба. Замолювати гріхи, але не свої, а своєї прабабусі.

Справа в тому, що баба її батька, була ворожбиткою. Через її руки пройшло багато людей, а одного разу прийшов батько зі своїм сином, який був хворий. Та щось приговорювала над ним, травками поїла, замість того, щоб відправити до спеціалістів, але через декілька днів їй повідомили, що все це “не допомогло”…

З того дня люди перестали довіряти жінці, а вона розлючена наговорила лишнього…

Ось тепер Галина стоїть перед образами і просить у Господа прощення, за все що коїла її прабабуся, бо її гріх ліг саме на її плечі, бо ж як же пояснити таке життя жінки…

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page