Знаєте, напевно всіх дратують люди, які тільки і говорити вміють, а як до діла доходить, до їх немає.
Саме так є і з нашою сусідкою, яка всюди встигне свого носа засунути. Марія Петрівна завжди знайде людину, яку можна життю вчити. Та ще й живемо в селі і ото їй все як на долоні. Ті на її думку не так килими чистять, ті не туди дрова складають, а ті не так дітей виховують.
До мене Марія Петрівна теж причепилася. Недавно як тільки потепліло, я з чоловіком Миколою пішли на вулицю, щоб прогулятися з донькою. Вона ще мала, недавно рочок був, але на дворі було тепло, тож я не одягала їй шапочку.
І мені добре, і чоловікові добре, а найголовніше, що дитині добре, а ось Марії Петрівні не добре.
Підійшла до нас сусідка і почала розказувати, як правильно за дитиною доглядати, бо на її думку так наша мала могла “сонячний ляп” дістати. Так добре, що зі мною був Микола, бо він так файно тій сусідці відповів, що до нашої дитини вона більше не лізе.
Ну але це ж не означає, що Марія Петрівна за один раз повністю зміниться. Адже найбільша тема для обговорення в неї це церква.
Ми ж живемо в десятьох хвилинах ходьби від храму, тож сусідка там кожну неділю буває. Я теж завжди ходила, поки дитини не було, а тепер як раз в місяць піду, то буде добре.
Ну а сусідці, що до того, чи хтось має можливість чи ні, чи може занедужав, вона все одно обмовить людину, якщо та у церкві не була.
І здавалося, що Марія Петрівна мала б бути святою людиною, бо і до храму ходить, і на прощі їздить і в Києві у святих місцях бувала, але до святості Марії Петрівні далеко.
Не знаю чи у вас таке є, але в нас є черга хто і коли буде в церкві прибирати і ось тої суботи маємо ми прибрати ну і ще по двісті гривень на квіти здати.
З такою побожністю я й не сумнівалася, що моя сусідка піде до церкви прибрати, ще й до Великодня, але схоже вона вирішила інакше.
Моя дуже побожна сусідка сильно мене здивувала. Пару днів перед тим заходить до мене Марія Петрівна, а я як завжди з річною дитиною на руках.
Напевно сусідка знову хотіла сказати, що щось не так роблю, але стрималася, бо почала просити, щоб я в суботу замість неї гроші до церкви занесла.
Я звісно все розумію, але для чого тоді інших обмовляти, що ті не ходять і самій не іти зробити щось в церкві.
Так ясно чого вона так, в суботу буде багато роботи до Великодня, а сусідка сильно працювати не хоче.
Ідучи додому Марія Петрівна сказала: “Тільки не забуть мої гроші занести і записати, ти ж і так нічого не робиш, то хоч щось корисне зробиш” – сказала вона, закривавши двері.
Ну мене це просто вивело з себе…
Що ви думаєте про цю ситуацію? Як провчити таку “хитромудру” сусідку?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
