fbpx

Марто, я б на твоєму місці пішла до мами. Там і сестра поруч, я думаю, вони тебе підтримають і допоможуть, – сказала я подрузі. – Ой! Та ти що! Олі ж добре. Вона спершу заміж вийшла, а вже потім матір’ю стала. Та й живе у щасливому шлюбі. Мама нею налюбуватися не може. А що з мене взяти? Сороківку вже відсвяткувала. Замужем не була, і скоріш за все, вже й не буду. Що я їм скажу?: “Готуйтеся, скоро у вас онук чи онучка буде!”

Марто, я б на твоєму місці пішла до мами. Там і сестра поруч, я думаю, вони тебе підтримають і допоможуть, – сказала я подрузі. – Ой! Та ти що! Олі ж добре. Вона спершу заміж вийшла, а вже потім матір’ю стала. Та й живе у щасливому шлюбі. Мама нею налюбуватися не може. А що з мене взяти? Сороківку вже відсвяткувала. Замужем не була, і скоріш за все, вже й не буду. Що я їм скажу?: “Готуйтеся, скоро у вас онук чи онучка буде!”

Марта того дня набрала мене по телефону і стала слізно благати про зустріч. Начебто є важливий привід для цього. Я погодилася прийняти Марту. Хоча ми вже тривалий час не спілкувалися навіть телефоном. Відмовити подрузі було ніяково. Адже вона потребувала, судячи з усього, підтримки. Я по тону її голосу зрозуміла, що щось важливе трапилося.

Спочатку я подумала, що вона зустрілася з дружиною Дмитра. Тоді це просто чергова “сценка” і нічого серйозного — у житті всяке буває. Адже до матері вона за втіхою навряд чи піде. І справа не тільки в різниці у віці, а ще й у тому, що кілька років тому вона сватала дочку з Миколою.

А він мало того, що ростом не вийшов, а й взагалі непоказним був. Зростом ж Марта була майже 1,90, тому комплексувала з цього приводу. Їй, як і кожній жінці, хотілося, щоб її чоловік був не нижче її хоча б, а краще і вище. Щоб можна було на підборах з ним за ручку пройтися. Краси всім хочеться. Саме за таким критерієм вона залицяльників і вибирала.

Але мати запевняла, що Микола — чудова людина, має середній достаток і вже розлучений. Дітей немає. Цей хлопець був сином її однокласниці, тож мати свято вірила, що з Марти та Миколи вийде ідеальна пара. Але після того, як Марті сказали, що його зріст становить 1,75 сантиметрів, то вона навіть на перше побачення з ним не пішла. Нібито немає жодного сенсу у цьому. Він же не стане вищим за жодних обставин.

– Я ж покохала Дмитра, наївно вважала, що в нас може бути сім’я та діти. Хоч мені вже й сороківка, але я не відмовилася від думки стати мамою. А Дмитро категорично проти дітей. Нібито він уже встиг награтися в батька і не збирається обтяжувати себе новими обов’язками. Сказав, що я можу подати на аліменти, якщо захочу. І спершу треба ще довести батьківство. Тільки він за документами отримує мало, тому мені майже нічого не світить. — вона гірко зітхала.

– Марто, то а який термін у тебе?

– Та не великий, лише півтора місяці. Але я в клініку ходила. Все добре. Не знаю навіть, як це — бути самотньою матір’ю. Я б хотіла, щоб все, як у всіх, по-людськи. Я ж нічим не гірший за інших? Подивися, та сама Зоряна, красою не блищить, і все одно стала мамою. Заміж вийшла і живе щасливо. Нагрій ще чайку, га?

– А ти мамі чи сестрі вже говорила? — питаю я в неї.

– Ти що! Хіба я можу зізнатися? Адже мені доведеться ростити дитину без батька. Олі-то добре. Вона вийшла заміж і потім мамою стала. – Розповідає вона про сестру.

– Досить шкодувати себе. Певна річ, що в тебе непроста ситуація. Тільки життя продовжується. І не треба зараз мені нічого говорити, суперечити, переконувати. Якби я намагалася зазирнути всередину людей, чоловіків зокрема, то вже давно була б заміжня. Але я така сама, як і ти. Потрібно розповісти матері про все. Досить таїти образу на маму та сестру. Вони ні в чому не винні, просто їм у житті більше пощастило.

Марта зиркнула на мене, але стрималась і промовчала. Вона явно розуміла, про що йдеться. Адже ми спілкуємось уже багато років поспіль. Посиділи, помовчали.

– А ти яке прийняла б рішення, якби була на моєму місці? – Порушила вона мовчання.

– Навіть не уявляю, — сумно зітхнула я.

– Умовила, треба йти до мами на розмову. Але спершу треба зателефонувати Олі, – вона піднялася і попрямувала у бік виходу.

– Марто, мені складно влізти у твою шкуру і приміряти її на себе, але в будь-якому разі ти можеш на мене розраховувати. Набирай мене. Ок? — я мала підтримувати подружку.

Марта пішла, сказавши, що обов’язково триматиме мене в курсі подій. Не можна відвертатися від людей у ​​такій ситуації, коли вони потребують допомоги.

І ось декілька днів тому мені зателефонувала Марта, і сказала, що мама і сестра підтримали її, і будуть допомагати. Настрій у неї був хороший, після цього і на моїй душі стало легше.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page