fbpx
життєві історії
Маринка була в родині старшою  і, як годиться сестрі, няньчила з двома молодшими братами. Мати пропадала на роботі, батько більше місяця, ні на яку роботу не затримувався. Після 9-го класу мати вмовляла, щоб Маринка йшла працювати. Але у дівчинки була мрія, вступити до медичного. Брак грошей і відповідальність за двох молодших братів змусили відмовитися від інституту

Маринка була в родині старшою  і, як годиться сестрі, няньчила з двома молодшими братами. Мати пропадала на роботі, батько пив і більше місяця , ні на яку роботу не затримувався. Після 9-го класу мати вмовляла, щоб Маринка йшла працювати.

Але у дівчинки була мрія, вступити до медичного. Брак грошей і відповідальність за двох молодших братів змусили відмовитися від інституту. Єдине, на чому вона змогла настояти, так це вступити до медичного коледжу.

Навчалася Маринка добре, але одягалася бідно всіх в групі. Вона як і раніше робила уроки з братами, прала, прибирала, готувала обіди. Одного разу поцікавилася у матері, чи є гроші на нову куртку, стара вже в латках.

Мати зам’ялася і навіть поспівчувала дочці, але в грошах відмовила, пославшись на двох молодших синів, яких потрібно годувати, взувати, одягати – вони адже молодші та ще в спортивні секції обоє записані, теж платити треба.

Одного разу Маринка повертаючись з навчання; на вулиці спочатку накрапав дощ, а потім пішов сніг. Дівчинка змерзла в своїй легкій куртці і стояла на зупинці в очікуванні тролейбуса, переминаючись з ноги на ногу. Раптом несподівано, як з-під землі, перед нею з’явилася циганка – вже немолода, з-під квітчастої хустки вибивалися сиве волосся.

– Позолоти ручку, мила, а я тобі щось важливе скажу.

Маринці стало смішно. Золотити ручку було зовсім нічим: в кишені проїзний і ні копійки грошей.

– Так це, – сміючись, сказала, Маринка, – нічим золотити, грошей зовсім немає.

– Ай, моя хороша, колечком можна або сережками, – наполягала циганка.

Маринка показала руки: жодного кільця на пальцях, потім продемонструвала вушка, які навіть не були проткнуті.

– Немає в мене ні золота, ні грошей.

Циганка подивилася на Маринку, окинувши поглядом з голови до ніг: побачила стареньку куртку, потерті джинси, старі кросівки. Потім співчутливо подивилася в очі Маринці, похитавши головою:

– Віддаєш себе всю, скоро нічого від тебе не залишиться, – тихо сказала циганка і попросила показати долоню.

Маринка перестала посміхатися і простягнула руку.

– Дивись, яка сильна рука у тебе; і працювати можеш і гроші заробляти, якщо життя своє не станеш роздаровувати, щасливою будеш.

– Що значить «роздаровувати»? Кому роздаровувати? – насторожилася Маринка.

– Я і так тобі про важливе за безкоштовно сказала, далі сама думай, – відповіла циганка і зникла за рогом.

Удома вона побачила, що мати прийшла з покупками: одягом і взуттям для молодших братів, а потім сварила Маринку, що не зварила вечерю. Дочка спробувала заперечити і нагадати про нову куртку, але мати запропонувала йти працювати і заробляти самій.

Вночі Маринка плакала в подушку, розуміючи, що вся материнська турбота завжди пов’язані з молодшими братами.

Закінчивши коледж, Маринка влаштувалася медсестрою в міську поліклініку. «Нарешті куплю собі речі», – мріяла дівчина.

Але першу же зарплату мати відібрала майже силою, сказавши, що всі ці роки годувала доньку, тепер нехай Маринка допомагає родині. Старший син вже школу закінчує, йому в інститут треба вступати на платне відділення.

Маринка любила матір, як би та до неї не ставилася, тому промовчала. Але наступну зарплату розділила навпіл, залишивши частину собі. Мати хоч і злилася і дорікала, все ж змирилася з Маринчині рішенням.

Коли на своє 20-річчя Марина купила собі срібну каблучку, мати влаштувала скандал, назвавши марнотратною і невдячною. Підключився і батько, насварив Маринку за те, що не дала йому грошей на пляшку.

Марина вийшла у двір, сіла на лавку і розплакалася. Раптом навпроти її будинку, біля сусіднього магазину, вона побачила двох циганок, що пропонують перехожим погадати. Вона згадала, як зустріла літню циганку і її слова, які не зрозуміла тоді.

Але зараз Маринка відчула весь сенс сказаного циганкою. З дитинства вона була нянькою братам і помічницею матері. А сьогодні, в день народження, не те що подарунка – навіть ласкавого слова не почула. Лише молодший брат приніс їй гілочку хризантеми в подарунок, а старший навіть не привітав.

На другий день Маринка по оголошенню знайшла кімнату в гуртожитку і внесла передоплату, зайнявши гроші у колеги по роботі. Зібравши свої речі, дочекалася з роботи мати і сказала, що йде. Мати розплакалася. Було незрозуміло, чи то їй шкода Маринку, то чи шкода грошей, які дочка тепер не буде приносити.

Через рік Марина записалася на курси масажистів і успішно закінчивши, стала підробляти в масажному салоні. Руки у неї були сильні, масаж вона робила сумлінно, тому швидко з’явилися постійні клієнти.

Один з них – тридцятирічний чоловік, який приходив розробляти ногу після травми. Незабаром Марина поставила його на ноги. Михайло був вдячний їй, до того ж дівчина йому відразу сподобалася. Почали зустрічатися, а потім вирішили одружитися.

Коли Марина сказала батькам про весілля, то мати відразу повідомила, що подарувати нічого: всі гроші йдуть на іпотеку старшому синові. Маринці стало шкода постарілу матір, і вона дістала гаманець і, відрахувавши гроші, хотіла віддати матері. Але молодший братик, який вже вчився в коледжі, сказав:

– Сховай гроші і більше не допомагай нам.

Маринка здивовано дивилася на брата.

– І вистачить батьків жаліти: все життя на тобі їздять, – сказав брат.

Мати спробувала заперечити синові, але він пішов до своєї кімнати і зачинив двері. Сказавши батькам, у скільки приїхати на реєстрацію, Марина пішла. Їй було все одно, зроблять батьки подарунок на весілля чи ні; вона точно знала, що буде намагатися, щоб її діти були в рівних умовах, і вже точно не стане купувати речі молодшим, обділяти старших.

Через сім років у Марини і Михайла було вже двоє дітей і власний масажний салон. На батьків вона не ображалася, і вони теж набагато краще стали ставитися до дочки. Чим менше Маринка допомагала, тим більше вони поважали дочку.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page