fbpx
життєві історії
– Марино, привіт. Зайди на кухню, мені треба з тобою поговорити, – налякано попросила мене нова пасія Ігоря. – Я не знаю, що мені робити. Він контролює кожну мою копійку. Я маю виправдовуватись за кожен новий манікюр. Як ти з ним жила? – Дорогенька моя! Жила я виключно за свої кошти

– Та що тобі, ти ж у нас королева. Ніколи ні про що не думаєш. Працюєш в своє задоволення, а ось ми, щоб добре жити, працюємо на знос, але ж того мало. Завжди ні на що не вистачає.

Мені завжди заздрили подружки, колеги по роботі, хоча вони бачили не ту сторону мого життя.

З Ігорем ми познайомились в центрі Києва. Він був добрий, ввічливий, красивий. Декілька місяців ми зустрічалися, а потім, щоб не діставали запитаннями:” Ну коли вже? Ми онуків хочемо”, ми одружилися. Сказати, що я без тями була закохана в чоловіка – ні, але нам обом було вже близько 30 і тягнути з цією справою ми не стали.

У Ігоря був свій бізнес. Заробляв він не погано. Я за спеціальністю лікар стоматолог, у мене свій кабінет, який батьки подарували на ювілей. Загалом все складалося добре.

Ми часто їздили відпочивати за кордон, в наші улюблені Карпати. Я відвідувала салони краси, їздила на своєму автомобілі. Всі подружки заздрили, і питали де ж знайти такого багатія, а я просто мовчала… Це була лише оболонка, яку бачили всі.

А тепер розкажу, як все насправді відбувалося в нашій сім’ї.

Ігор був неймовірно скупою людиною. Всі мої витрати, за його гроші, він ретельно перевіряв. А гроші на відпочинок ми ділили на двох, до копійки.

– І для чого тобі ця косметична процедура? Невже вона й справді вартує таких грошей? У тебе красиве, молоде обличчя. Щоб більше я цього не бачив.

Або наприклад ще. – Ого, таку рибу дорогу приготувала, а на ринку що, хек не продається?

І таких моментів було безліч. Я то розумію, якби ми дійсно не мали грошей. А тут така ситуація… для мене це було спершу дуже дивно, та я змирилася.

Хоча, коли до нас приходили гості, то з супермаркету Ігор привозив найдорожчі продукти. Його друзі мали бачити, як по-багатому він живе.

Я змирилась з цією ситуацією. Заробляла не мало, тому в чоловіка на свої потреби гроші  не брала. Так і жили.

Діток в нас поки не було. Кожен займався своїми справами. Поки одного дня Ігор не повідомив мені, що покохав іншу жінку і тепер вона буде господинею в цій хаті.

Я сильно не засмутилася. Жити мені було де. І коли я з’їхала від цієї людини, я на кінець зажила нормальним, своїм життям.

Про те, що батьки мене засуджували, що не вберегла свого єдиного і неповторного чоловіка я писати не буду, це вже зовсім інша історія.

Так сталося, що через декілька місяців я повинна була заїхати до колишнього чоловіка і забрати деякі речі. Чоловік погодився, призначивши час зустрічі.

– Марино, привіт. Зайди на кухню, мені треба з тобою поговорити, – налякано попросила мене нова пасія Ігоря.

– Я не знаю, що мені робити. Він контролює кожну мою копійку. Я маю виправдовуватись за кожен новий манікюр. Як ти з ним жила?

– Дорогенька моя! Жила я виключно за свої кошти.

Мушу сказати, що нова дружина мого чоловіка не працювала і жила лише на гроші “скупого” чоловіка.

Пожили вони разом близько року і розійшлися. Чого й варто було очікувати.

Ось така моя історія. Не заздріть чужому щастю, адже ви не знаєте цього “щастя” з середини.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – ukr.media

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook