fbpx
життєві історії
Маски вони ігнорують. Події в Україні на простому рівні, я б сказала, також – людям до нас діла немає, знають лише Путіна та одне місто рф – Москву. Одна картопля на сніданок, обід та вечерю. До Америки я переїхала пів року тому зі зрозумілих причин. Мні 26 років, не заміжня. Вирішила спробувати почати красиве життя в новій країні, але грошей звсім мало було. Про те, що відбувається у рідному місті, я дізнаюся від близьких та друзів і дуже переживаю. Якщо порівнювати з нашими – це небо та земля

Події в Україні на простому рівні, я б сказала, також – людям до нас діла немає.

До Америки я переїхала пів року тому зі зрозумілих причин. Мені 26 років, не заміжня. От і вирішила спробувати почати красиве життя в новій країні, але грошей звсім мало було. Я отримада запрошення від подруги, яка виїхала кілька років дому до США, працює там і навіть вийшла заміж.

Про те, що відбувається у рідному місті, я дізнаюся від близьких та друзів і дуже переживаю.

Я приїхала майже без власних грошей, бо якраз непередодні в Україні втратила роботу.

Зараз я живу у Стерлінгу, штат Колорадо. Тут живе лише 15 тисяч людей. Основне населення міста – студенти. До речі, тут коледжі нічим не відрізняються від університетів. Єдине, що у першому менше програм, за якими ти можеш навчатися.

Живу я в гуртожитку одного з коледжів – мені дали тут тимчасове житло і харчування. Якщо порівнювати з нашими гуртожитками – це небо та земля.

Найбільше, щоправда, мене обурює американська їжа. Нас годують майже одним фастфудом. Це переважно щось смажене, великі порції хліба. У їдальнях одна картопля – на сніданок, обід та вечерю. Ще багато піци, бургерів.

Найважче їмені було звикнути до харчування у новій країні.

Як на мене, в Америці про Україну й Росію прості люди майже не говорять. А якщо кажуть, то трохи і лише про російську агресивну політику. Вони знають лише Путіна та одне місто в рф – Москву. Про Київ трохи більше.

Коли я тільки приїхала до Америки, найбільше мене вразило, навіть викликало дисонанс, це те, як люди відрізняються від українців. Усі дуже привітні. Якщо людина пройшла повз і трохи порушила особистий простір, вона обов’язково вибачиться. Вибачаються, навіть якщо трохи зачеплять або не встигнуть притримати тобі двері.

Ще тут люди постійно усміхаються, питають, як у тебе справи. Так роблять лише корінні американці.

Наприклад, приїжджі з Бразилії так не поводяться. Наші тим паче. Мене це спочатку лякало. Потім уже звикла до їхнього такого активного спілкування.

Тут переважно люди поважають ліберальні цінності. Пандемію вони, я б сказала ігнорують. У США залежно від штату ситуація з нею відрізняється. Все залежить від політики. Але масок тут ніхто не носить.

Я була у Нью-Йорку. Величезне місто, яке вражає масштабами і шаленими ритмами життя. Я до такого не звикла, у студентському Стерлінгу мені комфортніше.

Я ніколи не хотіла жити в Америці. Хочу побувати у різних країнах і вже потім визначитись із вибором. Зараз активно шукаю нормально роботу, з мовою у мене вже стало краще за цей час. Одне можу сказати достеменно. Якщо переїжджати до США, то розвиватись у науці. Тут це дуже перспективно.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.