Матусю, ти така гарна!, – раптом сказав мені син, коли я прийшла з роботи в цій обновці, а потім простягнув букет польових квітів. Я спершу не розуміла, і думала збіг, та коли всі навкруг, і навіть Олег, офісний працівник, стали робити компліменти, і оглядатися, я задумалася. Як же добре, що того дня, перебираючи речі в улюбленому інтернет-магазині, я закинула цю сукню у “кошик”
Василина тримала на собі все: дитину, роботу, будинок і побут. Так, у неї не було чоловіка. Але було дуже багато друзів і подруг.
Начебто і допомогу їй пропонували, і турботу проявляли, та й чоловіки симпатизували. Але ні. Звикла жінка все на собі везти і зняти хоч трохи з плечей виявилося не під силу.
Так би і тягла Василина все і відразу на своїх плечах, якби не один випадок.
Любила Василина помріяти. Лягала ввечері в ліжко, закривала очі і летіла в свій вигаданий світ. Там вона не була самотньою дівчиною з маленькою дитиною. Там вона любила і була коханою. Там вона ходила в легеньких повітряних сукнях, стукаючи по бруківці тоненькими каблучками.
А ще любила Василина полазити по відомому сайту інтернет – магазину. І ні, не купувала. Грошей шкодувала, та й не бачила в цих покупках особливого сенсу.
Замовляла лише синові гарні одежинки, і іграшки.
І ось, в один онлайн – шопінг, попалася Василині на очі сукня. Та ще яка… Точно така, в якій ходила дівчина в своїх вечірніх мріях. Рука сама потягнулася і відправила сукню в кошик. Після оплати замовлення Василина сто раз передумала, але було вже пізно.
Через три дні кур’єр доставив красивий пакет. Сукня сіла як ніби на неї й шили. Ніби хтось невидимий зняв з Василини мірки і пошив цей чудовий наряд.
А після того, як Василина одягла цю сукню на роботу, почалася низка приємних подій.
Колега покликав в кінотеатр. Синок зробив найкращий комплімент і приніс букетик польових квітів. І сумки з магазину тепер допомагали донести зустрічні чоловіки. Тому що негоже дівчині в такій елегантній сукні тягти важкі пакети.
Відразу знайшлися гроші на туфлі і красиву білизну. І за цією, найпершою сукнею, в гардеробі з’явилася ще одна. І ще. І ще.
Джинси, розтягнуті светри, смішні кофтинки на кнопках, і інші, давно не модні речі полетіли в сміттєвий бак.
А через рік Василина вийшла заміж за хорошу людину. І в її гардеробі тепер тільки сукні.
PS: Якщо ви раптом відчули, що втрачаєте в собі жінку – одягайте сукню.
У сукні змінюється хода.
Змінюється погляд.
Змінюється світогляд.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
