– Матвій сказав, щоб я все продавала тут, що ми купимо там нове житло, – весело щебетала свекруха, збираючи валізи, – так що ви вже покваптеся.
Поспішати нам слід було з’їхати з квартири, в якій ми жили.
Свекрусі моєї, було тоді 47 років, моєму чоловікові 27. Три роки тому ми одружилися і пішли жити в квартиру, яка дісталася свекрусі від її матері.
– Живіть, а я потім на сина дарчу зроблю, – сказала після весілля свекруха.
Але обставини злегка змінилися, через рік у нас народилася дитина, а потім чоловік свекрухи, він же вітчим мого чоловіка застукав свою дружину з молодою людиною, приблизно ровесником його пасинка.
Вони прожили разом 20 років. Вітчим взяв заміж тоді ще молоду вдову з дитиною, жити стали в його квартирі. З якої тепер невірну дружину і виставляли.
– Мамо, йому 27 років, подумай, – спробував напоумити чоловік свою матусю, – він забере гроші і залишить тебе ні з чим, куди ти повернешся?
– Так і знала, що ви будете мені палки в колеса вставляти і гидоти говорити! – свекруха кипіла праведним гнівом, – Квартира моя згідно із законом. Так що куди хочете і скоріше. Я з покупцями вже домовилася. Бач, звикли. Звичайно, вам зручно тут жити, а мені все одно, у мене одне життя і я її не має наміру розмінювати на ваші памперси.
Так, все було по закону. Свекруха була господинею нерухомості. Але справа була навіть не в тому, куди ми підемо з дитиною, а в тому, куди повернеться мама чоловіка, якщо молодий коханець кине її.
Але, до очманілий від свого пізнього почуття свекрухи, це не доходило. Син і невістка – вороги, які проти її щастя.
Ми зібрали валізи. Чоловік судорожно дзвонив по оголошеннях про здачу квартир.
Десь рік ми жили на зніманні, а я досиджувала в декреті і кожну вільну хвилинку витрачала на те, щоб заробити в інтернеті. Сиділа ночами, бігала з дитиною по замовниках. Ці гроші я відкладала.
– Так, – говорив мені чоловік, – важкувато нам доводиться, – але нічого, у тебе вже нормально відкладено, ми скоро зможемо взяти квартиру в кредит.
Але взяти кредит не довелося. Тільки я влаштувала сина в садок, як прийшла звістка, що в сусідній області у мене не стало тітки. Свою нерухомість жінка залишила мені.
– Дочко, переїжджай, – радила мама, – там обласний центр, там перспектив більше, ніж у нас в містечку. Та й якщо щось трапиться, спадкову квартиру твій чоловік не зможе розділити, а якщо звернеш спадок в гроші, то куплена нерухомість буде вважатися спільним майном.
Я відмахувалася від маминих «коли що», здавалося, що мій шлюб міцний, та так воно і було. А ось про перспективи в обласному центрі я задумалася. І ми переїхали.
Зробили з моїх накопичень хороший ремонт, квартира була двокімнатної, просторою і світлою.
Поступово наше життя на новому місці налагодилася, ми знайшли роботу. Син пішов в дитячий садок.
– Він всі гроші забрав і вигнав, – плакала свекруха, сидячи у нас на кухні, – виставив мене з валізою, сказав, що не потрібна йому стара корова.
Це був очікуваний підсумок. На гроші від продажу квартири,, її молодий коханець зняв житло, інші став просто проживати, разом з нею, а коли йому підвернувся варіант трохи краще, у вигляді молодої дівчини з власними квадратними метрами, то він без жалю виставив маму чоловіка зі свого життя. З речами.
– Дорога, але у нас же є де жити моїй мамі, – сказав мені чоловік, – ми ж не маємо морального права її залишити на вулиці.
– Ну вже немає, – відповіла я, – вона колись мала повне право виставити тебе, мене, свого онука зі своєї квартири. Але ж ми її попереджали! А тепер, це вона не має морального права вішати на нас свої проблеми.
Молодець, свекрухо, розтринькала власність, розтринькала свою колись надійну сім’ю і заявилася в сім’ю сина, якого колись без жалю виставила на вулицю.
Але я ще пам’ятаю, як моя дитина тижнями їв макарони з цукром, а я ночами виконувала курсові та дипломні роботи на замовлення!
– Сину, ти повинен мені допомогти, я ж без роботи, на що я житло зніму? – звернулася до чоловіка свекруха. Ти повинен залишити цю безсердечну жінку, яка виставляє твою мати з дому!
– Якщо ти не допоможеш моїй мамі, я з тобою розлучуся, – сказав мені чоловік із загрозою в голосі.
– Прекрасно, – кажу, – вихід там, не забудь залишити ключі, немає, краще не треба, я просто замки поміняю.
Ми розійшлися. Ось той випадок, про який мене розсудливо попереджала мама.
– До речі, твоя колишня свекруха зійшлася зі своїм колишнім чоловіком, – повідомила мені мама по телефону тиждень тому, – ось хитра, без мила в одне місце влізе. Знову до нього в’їхала в квартиру.
А вчора мій колишній чоловік появився на порозі:
– Мама з вітчимом попросили мене з’їхати, хочуть пожити одні, – сказав колишній, – а ти мене назад візьмеш?
Переночувати я його пустила, все ж син був радий бачити батька. А ось як далі бути, не знаю. Півроку після розлучення пройшло. Приймати назад чи ні? Може порозумнішав?
Тільки розписуватися знову я точно не буду. Раптом його мама знову загуляє і їй син знадобиться?
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
