fbpx
життєві історії
– Мати хворої дитини не повинна бути щасливою? – Оленці було байдуже на стереотипи. Вона не скаржилася ні на що. Навіть йдучи, вона сміялася. Гроші, зібрані колективом, взяла, хоч ми і боялися. Вже стоячи на порозі вона озирнулася і сказала нам те, чого ми ніколи не забудемо

Три місяці тому в наш відділ влаштувалася на роботу молоденька дівчина, тільки після університету. Вона принесла з собою лимонно-жовте горнятко і календар зі смішним кошеням.

– Ми ж серйозна державна установа, – бурчали на Оленку. А значить і офіс повинен виглядати серйозно.

– Е… ні, такого в правилах не було, я точно пам’ятаю, – реготала вона у відповідь.

За наступний місяць в офісі з’явилися квіти на підвіконнях і ще десяток кольорових горняток.

– Вам, молодим, досвіду не вистачає, – співчували їй.

– Та де ж його взяти. Зате молодим скрізь у нас дорога, – посміхалася Оленка.

Такі вже траплялися до неї, але їх вистачало не надовго. Вони швидко ставали схожими на нас, сірими і оживали лише перед відходом додому. Оленка ж, молода і дзвінка, змінювала нас.

– Ой, Наталя Ярославівна, яка у вас туш класна, прям очі такі виразні. Підкажіть фірму?

— Та я зовсім не користуюсь косметикою, — бурмотала та.

– Ого, це у вас справжні вії такі круті? Заздрю! Ви така гарна!

– Та ну, дитинко, яка там красива.

– Точно, точно. Невже вам ніколи цього не говорили?

Наталя Ярославівна почала фарбуватися кожен день, а Оленка невтомно це помічала.

– Наталя Ярославівна, допоможіть мені з програмою розібратися, а?

– Ой, доню, іди краще до Оксани. Я з програмою сама не дружу. Старувата я для неї.

– Ну будь ласка, мені там трохи зовсім. А Оксана відійшла кудись.

– Ну добре, сідай, подивимося.

Пояснення зайняло хвилин десять, питання і справді виявився дріб’язковим.

– Ой, дякую. Не знаю, що б я без вас робила! Я до вас ще прийду, якщо питання будуть. Можна, правда?

– Приходь, приходь. Якщо буду знати – поясню.

На наступний день в столі Оленки з’явилася книга по роботі з комп’ютером.

У нас на роботі оселилося щастя. Оленка повністю змінила наші погляди, наші переконання одним словом. І ми починали відчувати себе прекрасними і потрібними.

Через рік вона звільнилася. Виявилося, що її син серйозно хворий, а ось тепер потрібна операція за кордоном.

Мати хворої дитини не повинна бути щасливою? Оленці було байдуже на стереотипи. Вона не скаржилася ні на що. Навіть йдучи, вона сміялася. Гроші, зібрані колективом, взяла, хоч ми і боялися. Вже стоячи на порозі вона озирнулася:

– Дівчата, ви всі неймовірні! Ви тільки світіть, не забувайте!

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – mind

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook