Мати покинула Іру, коли їй було п’ять років, а батька в неї взагалі ніколи не було. Іру виростила бабуся, яка нещадно сварила дівчину навіть за малу провину: порвані колготки, розбиту чашку, замазану сукню.
Але чим більше Іру сварили, тим задиристіше вона ставала.
Вона найкраще стріляла з рогатки, легко перепливала річку, як кішка лазила по деревах. Їй вдавалося непомітно нарвати ранеток у сільських садах і пригощати потім дитину.
Якось розпалили багаття за лазнею у сусідів, щоб запекти картоплю; через вітер, що піднявся, вогонь перекинувся на будівництво і лазня згоріла. Винні були всі, але найбільше потрапило Ірі: її поставили на облік до дитячої кімнати міліції.
У шістнадцять років Іра закохалася у свого сусіда 18-річного Вову – сина агронома. Вона чатувала його біля клубу, на річці, біля воріт власного будинку. Його мати, побачивши Іру біля будинку, відганяла її величезним прутом і кричала вслід:
— Така нам не потрібна!
Коли хлопець йшов до армії, Іра стояла на пероні і ховалася від його батьків у натовпі. А коли потяг рушив, бігла за вагоном і кричала:
– Я все одно тебе дочекаюся!
Після школи Іра пішла працювати, бо бабуся сказала, що не буде її вчити на свою пенсію.
Коли Володя прийшов з армії, Іра першої ж ночі прокралася і залізла в його кімнату через вікно, а мати, почувши підозрілий шурхіт, зазирнула до спальні.
Бігти Ірі довелося також через вікно, — мати Іру кілька разів вдарила дівчинку рушником:
– Ах ти! Як була дивачкою, так і залишилася.
Після цього випадку Володін батько влаштував сина до себе на роботу водієм і хлопець постійно був під наглядом. А за два місяці оголосили, що хлопець одружується з красунею Наталею. У день весілля ніхто не бачив Іру: ще напередодні мати попередила, якщо вона хоч на сто метрів наблизиться до їхнього будинку, напише заяву.
Ще через три місяці Іра вийшла заміж за міського хлопця, точніше просто розписалася з ним. І після цього десять років її ніхто в селі не бачив. Тільки бабуся отримувала щомісяця невеликий грошовий переказ і полегшено зітхала:
— Жива і добре.
Приїхала Іра до села лише, коли не стало її бабці. З чоловіком Іри, стався нешасний випадок і вона залишилась сама.
Поховавши бабусю, Іра вже збиралася повертатися до міста, як раптом побачила дітлахів, які пробігали повз будинок – дівчинку років п’яти і хлопчисько років восьми. Діти бігали в брудному рваному одязі, замурзані, непричесані — одним словом недоглянуті. Вона вийшла за огорожу, покликала дітлахів і почастувала цукерками.
— Чиї ви будете?
Діти показали у бік сусідського будинку.
– А тато де?
– Вдома! Тільки він п’яний.
Іра здригнулася, ніби торкнулася рукою чогось гарячого.
— А мама, чого вас не змусить вмитися?
— А немає мами, вона поїхала, — сказала дівчинка.
— Вона нас покинула, — насупившись, сказав старший брат.
Іра повела дітлахів у будинок і вмила обох, потім заштопала їм штани і повела до їхнього будинку.
Іра ледве впізнала стару його матір – Ніну Петрівну, яка колись відганяла її батогом і била рушником. Жінка, побачивши Іру, мало не розплакалася:
— Ірочко, як я рада тебе бачити! – Почала голосити вона, – а в нас біда яка: Наталя, покинула сім’ю: і Володю, і діток залишила, поїхала за коханцем слідом. Син цілий рік її шукав, але не знайшов. Про дітей і не згадує. От і живемо: я овдовіла і син один залишився.
І тримаючись за край столу, Ніна Петрівна опустилася перед Ірою навколішки:
— Ірочко, пробач мені! Я винна!
Іра відразу допомогла підвестися:
— Володя давно п’є? – Запитала Іра
— Та майже півроку. Але роботу не кидає.
— Ну, значить, не все так погано, — сказала Іра, наче вирішивши щось про себе.
– Мати, ти чого тут розговорилася? – Запитав Володя, увійшовши в будинок.
Побачивши Іру, він відразу протверезів і першу хвилину не міг сказати і слова.
Іра взяла відпустку і оселилася цілий місяць у будинку бабусі. Днями вона пропадала в сусідському будинку: прала, прибирала, займалася з дітьми, готувала обіди. І за цей місяць Володя жодного разу не торкнувся чарки. Він навіть розмовляти став тихо, ніби боячись налякати несподівану гостю в його будинку.
Коли Володя з величезним букетом квітів, який йому на замовлення привезли з райцентру, йшов до будинку Іриі, найближчі сусіди вийшли на вулицю і ворожили, чи погодиться Іра вийти заміж за нього.
А коли вони вийшли разом, Володя, повернувшись до сусідів, ніби розуміючи, чого вони від нього чекають, махнув рукою і сказав:
– Вона згодна!
Попередня стаття
Ви не повірите, наскільки легко позбутися вугрової висипки!
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.