Маю заможних батьків, вони люди дуже небідні. І були такими, скільки я пам’ятаю себе. Ось і зараз не зраджують свого стилю життя, хоч їм уже під 60, а в Україні такі події. Вони витрачають гроші на себе: люксові магазини, вечеря у вихідні тільки в ресторанах, відпочинок раз на півроку.
А тим часом у них є ми, дві дочки, і нам би допомога точно не завадила. І коли я говорю «зараз», то маю на увазі реально гнітючу фінансову ситуацію. Я в жодному разі не жартую.
Почнемо з моєї сестри Надії. Вона одружена з чоловіком, якого знала ще змалку. Я не можу уявити їх порізно. Знаєте, коли зразу видно, що між людьми особливий зв’язок, навіть якщо особисто ви з ними не спілкувалися? Ось це такий випадок.
Так от, чоловік у Наді не багатий, але працьовитий. Допомагає дружині як може, працює, увечері лише додому, а на вихідних прибирання будинку з дружиною, готування їжі. Просто зразок партнера у житті.
Але вони без свого житла, квартиру винаймають. Так-так, ще й не в найкращому районі. Але це вже інше питання. Сестра хоче народити дитину, але поки що це нереально з погляду фінансової сторони. Ось і залишається просто продовжувати робити, що робили, але незрозуміло навіщо.
Все це важко, і я сподіваюся, що родина сестри ці випробування подолає. Адже самі розумієте, побут пригнічує романтику.
Хоча вам так скажу. Одна поїздка батьків в Буковель окупила б оренду їхньої квартири на багато місяців наперед. А якщо додати ще суму грошей, яку вони витрачають на безглузді сувеніри, – і на комуналку залишилося б Наді. Але ні, наші батьки про це зовсім не думають.
Тепер моя ситуація. Ми живемо із чоловіком у цивільному шлюбі. Але це дрібниці насправді. Кохання витає у повітрі, але штамп у паспорті нам нецікавий. Квартира, у який живемо, мого обранця. Двушка, але хотіли б розширитися.
Я довгий час просила у батька певну суму, щоби можна було доплатити і переїхати в непогану трикімнатну квартиру. Відповіддю мені завжди була відмова.
А вчора батьки покликали мене до себе та сказали, що приготували сюрприз. Я надіялася на їхнє запрошення, прийшла з квітами, бо думала, що дадуть грошей.
Виявилося, вони нещодавно їздили в Київ і накупили там просто купу всяких тряпок. Брендові. За якісь астрономічні суми. І дещо привезли мені. Витратили купу грошей, а доньці кілька ганчірок та кросівки у той час, коли мені зовсім інше треба! От навіщо?
Нас із сестрою у дитинстві завжди називали «мажорками». Батьки возили нас Європою, як деяких на найближче озеро. Я пам’ятаю величезну кількість пляжів, міст, страв та одягу. Я могла передбачати, що буде в моді через один-два, а то й п’ять років у нас. Адже всі орієнтувалися на Захід.
А тепер у мене думки лише про те, щоб такого приготувати на вечерю не дорогого і щоб раніше лягти спати.
Деякі наші знайомі «жартують»: ну і що, зате заповіт буде ого-го! Ось тоді знову відчуєш себе багачкою. А я все більше розумію, що в цьому випадку до нас із сестрою перейдуть лише батьківські борги, з якими ми не розберемося до кінця життів.
Не уявляю, чим це може обернутися. Адже вони вже продали дві машини та дачну ділянку заради свого красивого життя. А стиль ситого життя продати не можуть і відмовитися від нього також. Уявляєте? І що нам робити, як домовлятися з такими батьками?
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
