Мене дратує, що батьки намагаються виховувати моїх дітей, а не балувати їх. Саме так роблять батьки мого чоловіка, інша бабуся та дідусь. Хлопчики їх обожнюють. Дідусь водить їх у ліс, вчить розбиратись у грибах, грає з ними в ігри, навчив їздити на велосипеді. Бабуся готує для них смаколики. Та замість того, щоб брати приклад, моя мама сказала, що сваха годує дітей не здоровою їжею, а це неподобство
Я народилася в сім’ї вчителів. Мама була вчителем української мови, тато – вчителем математики. Безперечно, вони були хорошими батьками, але професія мала великий вплив на їхнє виховання. Тепер вони намагаються виховувати і моїх дітей.
Мене звати Юля, мені 37 років. Я заміжня, у нас з чоловіком Дмитром двоє синів, 11-річний Павло та 10-річний Іван. Хлопці добре вчаться, обидва більш технічно обдаровані, люблять комп’ютери, машини, мотоцикли. Вони займаються спортом, обоє грають у футбол, катаються на велосипедах, катаються на лижах, як їхній батько.
Я більше культурно орієнтована, люблю книги, виставки, театр. Хлопцям, звісно, байдуже, але хто знає, може, одного разу все зміниться. Мене це точно не хвилює, тим паче, що у них є свої інтереси та хобі, які їм подобаються.
Проте мої батьки бачать у цьому проблему, кажуть, що треба приділяти набагато більше уваги хлопцям у цьому напрямку. Я проти, я не маю на меті змушувати хлопців ні до чого. Але іноді нам потрібно, щоб бабусі й дідусі доглядали за дітьми, особливо під час канікул, і тоді ми стикаємося з непорозумінням.
Хлопці відмовляються проводити час з моїми батьками. Коли вони були меншими, нам з чоловіком вдавалося їх “розговорити”, але з кожним роком стає все гірше і гірше. Хлопці не тільки не хочуть залишатися з ними під час канікул, вони вже скаржаться, навіть якщо ми повинні відвідати їх лише на пів дня.
Я їх розумію, я сама пережила це в дитинстві, і мій брат теж. Батьки вчителі, все життя вчили інших дітей. Мама в основному була віддана українській мові, а тато – математиці та фізиці. Мама вчила нас з братом диктантам, граматичним різним вправам, батько давав приклади.
При цьому ми з братом навчалися непогано, великих проблем у нас не було. Але наші батьки були іншої думки, мовляв, треба постійно вдосконалюватися. Тож кожні вихідні ми отримували від батьків домашні завдання з української та математики, навіть на канікулах.
В іншому батьки були хороші, вони приділяли нам багато уваги, але, на жаль, професія вчителя їх дуже деформувала. Я дуже заздрила своїм друзям, що їхні батьки можуть з ними пустувати, гратися, наприклад, у квача чи хованки.
Пам’ятаю, як ми з мамою одного разу дивилися у вікно, де сусідка з донькою, моєю подругою, стрибали навпроти хати, і, побачивши мене, кликали приєднуватися. Мама мені заборонила, сказала, що це ні в які рамки не влазить, що жінка поводиться, наче не сповна розуму. Просто мої батьки були надто суворі, і боялися показувати будь-які емоції.
І, на жаль, вони не змінилися навіть щодо онуків. Бабуся змушує хлопців читати книжки, вона забороняє їм брати з собою планшет чи мобільний телефон, але замість того, щоб йти до лісу, до ставка, вони з дідусем водять їх по різних пам’ятниках і музеях. Звичайно, диктанти вже були. Те саме з батьком, приклади та зразки. Він також постійно їх чомусь навчає.
Я справді не знаю, що робити. Мене дратує, що батьки намагаються виховувати моїх дітей, а не балувати їх. Саме так роблять батьки мого чоловіка, інші бабусі та дідусі. Хлопчики їх обожнюють. Дідусь водить їх у ліс, вчить розбиратись у грибах, грає з ними в ігри, навчив їздити на велосипеді.
Бабуся готує для них смаколики, пече пиріжки, булочки з вишнями, варить вареники, що моя мама категорично засуджує, мовляв, кухня моєї свекрухи суперечить принципам здорового харчування і я не повинна цього допускати.
Мої батьки звинувачують мене в тому, що хлопчики не хочуть до них тягнутися. Мовляв, я не можу ними командувати, мені зручно піддаватися тому, що диктують мої сини. Кажуть, ні я, ні мій чоловік не маємо жодної поваги, жодного авторитету, хлопці скоро будуть стрибати на наших головах. Як їм пояснити, що вони неправі?
Вони не змінилися навіть після того, як мій брат і невістка сперечалися щодо їх виховання. У них діти старші за наших і батьки теж старалися їх виховувати. Діти, зрозуміло, були роздратовані, і моя невістка досить в грубій формі сказала моїй мамі, що якщо її діти приїдуть до них, то мама не заставлятиме їх вчитися, а поводитиметься як будь-яка інша бабуся. Мама страшенно образилася і відтоді не розмовляла з братом, невісткою та дітьми. Я б не хотіла, щоб і в нашій ситуації все так закінчилося.
Порадьте, що робити? Як до них достукатися?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
