fbpx
життєві історії
Мене дуже розчарувала моя родина. Спочатку я відкладав ці гроші на виїзд в іншу країну, але все змінилося, виїхати я не можу зі зрозумілих причин. Я зібрав документи, зняв усі накопичені гроші та оформив іпотеку. Тепер я маю власне житло в Ірпені! Але моя радість зникла, коли я покликав у гості рідних

Мене дуже розчарувала моя родина. Спочатку я відкладав ці гроші на виїзд в іншу країну, але все змінилося, виїхати я не можу зі зрозумілих причин.

Мені так набридло поневірятися по орендованих квартирах! То господарі несподівано вирішували продати житлоплощу, то вони нескінченно заявлялися з перевірками у будь-який час, то ціни ставили нереальні.

Одного чудового дня я зібрав документи, зняв усі накопичені гроші та оформив іпотеку. Тепер я маю власне житло в Ірпені! Але моя радість зникла, коли я покликав у гості рідних.

До сьогодні мені доводилося оплачувати навчання своєї молодшої сестри. Яка, до речі, навчалася так собі. Водночас я забезпечував її кишеньковими грошима. І це все за моїм власним бажанням. Мені дуже хотілося хоч якось полегшити життя своїм батькам. Тому я й вирішив взяти на себе витрати на освіту сестри. Це тривало протягом 4 років.

І ось настав час влаштувати своє життя. Мені так хотілося швидше поділитися радісною новиною із сім’єю, тому я запросив усіх до себе на новосілля. Вони, звичайно, ні про що не підозрювали, адже я постійно «кочував» з однієї квартири на іншу.

І от коли всі зібралися, я урочисто оголосив, що це житло належить особисто мені! На обличчях рідних за секунду з’явився відбиток подиву. Після цього я додав, що квартиру, звичайно, взяв в іпотеку. Тому я, на жаль, більше не зможу оплачувати навчання сестри.

– Комуналка немаленька, а ще харчуватися і жити за щось потрібно, – пояснив я. Закінчивши свій монолог, я не очікував такої реакції присутніх.

– Як же це егоїстично з твого боку! – сказала мама, і її всі підтримали.

Відбулася справжня вистава! Мама мало не криком почала повторювати:

– А як же наша відпустка зимою в Карпатах? Тепер усі відкладені гроші нам з батьком доведеться витратити на навчання Олі. Ти чого не попередив нас раніше? Нічого не обговорив із нами. Ми вже й котедж забронювали, а ти! Як же це підступно з твого боку!

За мамою підключилася сестра:

– Супер, нічого не скажеш! Купив собі житло, а на інших начхати хотів. Я тепер з батьками жити маю, коли ти тут у своїх хоромах? І вйфону мені нового не бачити.

Найцікавіше, що батьки до цього жодного слова мені не сказали про свою майбутню поїздку в Карпати. А сестра якщо й дзвонила, то тільки для того, щоби попросити грошей: на оренду квартири, телевізор чи інші дрібниці.

Я був, м’яко кажучи, приголомшений почутим. Я ні в якому разі не ображався, але щиро не розумів: коли моя сім’я почала ставитися до мене як жирного гаманця, а не рідної людини? Сумно. Але якось переживу. Я ні про що не шкодую.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.