Мене дивував той факт, що Мирон працює дедалі більше, а грошей додому приносить все менше. То він у відрядження поїхав, то терміново викликали. Я нервувала, але доколупатися ні до чого не могла. Поки одного дня в нашому домі не з’явився цей “подарунок”. Лише тоді я зрозуміла, звідки ноги ростуть.
У житті б не додумалася, що вигадає мій чоловік, щоб займатися своїми “нечистими” справами. Ми в шлюбі з Мироном 7 років, так, шлюб на початку і зараз зовсім різний. Я як згадаю, яке в нас було раніше кохання, як ми поспішали з роботи додому швидше, щоб побачитись, а зараз уже нічого цього немає, взагалі нічого.
Мирон завжди на роботі, то у нього відрядження, то роботи багато, хоча приносить грошей ще менше, ніж раніше. Цікаво, що це за така робота, що постійно працювати треба, а грошей шиш.
Словом, я останнім часом почала догадуватися, в чому справа. Була у нас не одна “буря” із приводу його вічної роботи, тому він більше не затримується. Зате приголомшив мене новиною два місяці тому. Купив собаку.
Собаку, хоч він терпіти тварин не може. Гаразд, подумала я, може це така терапія. Ну і став він щовечора ходити із собакою на прогулянку. Як піде, і немає його години три, чотири. Я пропонувала ходити разом з ним, але він все казав, що хоче побути один, подумати про життя, та й собаці треба багато гуляти, а я стільки ходити не зможу. Я б повірила, якби я був не дуже мудрою. Тому вирішила якось стежити за Мироном.
Вийшли вони з собакою гуляти, а я за ними. Ну і попрямували до іншого двору, там є величезна високоповерхівка. Дивлюся, Мирон туди заходить. У під’їзд я не пішла, міг би побачити мене. Словом, три години він був у тому під’їзді.
Я так розумію, у когось. Мені довелося кілька днів стежити за ним, щоб побачити нарешті, що ходив він туди до “барині” якоїсь. А собаку купив, щоб привід мати. Ось такий в мене і чоловік.
Фото ілюстративне
