fbpx
життєві історії
Мене мучила совість, та я не бачила іншого виходу. Що мені довелося вислухати від родичів і знайомих, навіть описувати не хочу. Жоден з них мене не розуміє. Я регулярно відвідую матір, але вона в такому стані, що навіть не розуміє хто я. Найбільше в житті боюсь опинитись в такій ситуації. Але відразу сказала дітям, щоб не терпіли мене

Коли не стало мого батька, мені довелося забрати маму до себе. Тоді це було правильне рішення. Іншого я не бачила.

У мами була однокімнатна квартира, і ми з чоловіком і сином жили в такій же. Вирішили продати обидві, доплатити і купили трикімнатну. Але при цьому довелося жити всім разом.

На той момент всі були при роботі, в квартирі всі разом перебували тільки вечорами і на вихідних, так що сварок не було. У нас народилася ще дочка, і допомога мами була якраз до речі. Все змінилося, коли мама вийшла на пенсію, і підросли діти. Їм не подобалося, що бабуся втручається в їхні справи. Я намагалася помирити їх, але результату не було.

Зараз з нами живе тільки дочка з чоловіком. Всі ми помітили, що мама стала дивно поводитися, забувати елементарні речі. Я все списувала на вік, але потім вирішила показати її лікарю. Ледве вмовила, під приводом перевірити серце. Вона була впевнена, що ми їдемо до кардіолога.

Виписані ліки допомагали слабо. Одного разу вона ледь не підпалила квартиру: вирішила розвести посеред кімнати багаття. Благо, що діти були дома. Через деякий час мама почала звинувачувати свого зятя, а мого чоловіка, в тому, що у неї мала пенсія. Казала, що давно зауважує, що ми крадемо у неї гроші та одяг.

Останньою краплею стало те, що мама почала ходити по сусідах і просити їсти. Могла в мороз вийти на вулицю роздягнена. Потім нічого не пам’ятала, як там опинилася. Я зрозуміла, що справи кепські. А тут ще дочка завагітніла і поставила умову, що жити з маленькою дитиною і з такою бабусею небезпечно.

Дійшло до того, що я приїжджала на таксі, тому що дзвонила сусідка і говорила, що в під’їзді пахне газом. Знову звернулася до лікаря і їй оприділили в спеціальний заклад.

Що мені довелося вислухати від родичів і знайомих, навіть описувати не хочу. Ніхто не захотів мене зрозуміти. Я регулярно відвідую матір, але вона в такому стані, що навіть не розуміє хто я.

Мене і саму мучить совість, але я не бачу іншого виходу. Боюся опинитись на старості років в такому ж становищі. Але відразу сказала дітям, щоб не терпіли мене.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – kolezanka

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook