Мене нарешті покликав заміж кавалер! Але Станіслав одразу поставив умову: коли ми одружимося, я повинна заробляти стільки ж, скільки і він. І у декреті сидіти не буду, хай краще на няню заробляю.
Звичайно я засмутилася, але вирішила обміркувати пропозицію коханого.
Рік тому я пішла від свого хлопця. Він рахував кожну витрачену мною копійку. А всі наші розмови зводилися до грошей.
Я не хотіла наступати на ті ж самі граблі, але через кілька місяців в моєму житті з’явився Стас. У нас були просто ідеальні стосунки, поки він не заговорив про весілля.
Виявилося, що мій обранець хоче жити, за його словами, як усі цивілізовані люди. Мовляв, у світі вже давно таке стало нормою. Дружина заробляє стільки ж, скільки чоловік. Хіба так будуються гармонійні стосунки між людьми, що люблять одне одного? Я такого щиро не розумію.
Але всі мої однолітки давно заміжня, у когось вже й діти є. А я все сиджу у дівках. Звичайно, не хочеться розмінюватися на аби кого, але Стас мені дуже подобається!
Та як бути, коли у них з’явиться малюк? Тобто я тут тільки народила, а мені буде треба думати про те, де гроші заробляти? Та ще й так, щоб перебувати на рівних зі своїм чоловіком. Про домашні справи я взагалі мовчу!
Чому такі сучасні чоловіки? Та просто ніхто не хоче брати на себе відповідальність! Я не кажу, що жінці треба сідати своєму чоловікові на шию, звісивши ніжки. Але хіба можна пред’являти коханій людині такі дивні вимоги? Тим більше, життя постійно вносить свої корективи.
До речі, про няньки. Що це за тенденція така новомодна? Мені здається, нянь наймають ті люди, яким не хочеться виховувати своїх дітей. Ні, звичайно, трапляються випадки, коли це життєво необхідно. Але щоб ось так просто запросити додому чужу людину і довірити їй дитину. Ні, як на мене, це дивно.
Я сама хочу присвятити весь свій час дитині. Навіщо одразу йти на роботу, щоб усі гроші віддавати якійсь няні? Цей момент бентежить мене найбільше.
Коли я вирішила ще раз обговорити все зі Стасом, він сказав, що я сприйняла його слова надто серйозно. Просто я не хочу, щоб мій чоловік думав лише про гроші!
Моя мама вважає, що краще бути знову самій, ніж із такою людиною. Хто знає, може, потім він почне рахувати з’їдену їжу чи щось таке?
– Оленко, біжи, поки не пізно! – сказала мені мама. От що робити? Я просто розгублена.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
Недавні записи
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”
- От знаєте, мені вже й самій 42 роки, не молодість. І коли до мене в Хмельницький їде свекруха, я, само собою, чекаю від Любов Дмитрівни допомоги хоч якоїсь – прибрати, ванну помити, та пиріжків хоч спекти! Так ні, моя – по магазинам, на диван з планшетом, у ванні повалятися з бульбашками. Тільки їсть, спить і гуляє, як на курорті. – Коли вже вечеря буде готова, я зголодніла! Де моя кава? Свекруха вирішила привезти до нас ще свого онука, сина мого чоловіка. І сказала, що я маю готувати його улюблені страви, піцу, гамбургери