Мене підкупило те, що мама завжди буде поруч, і допомагатиме з дитинкою. Я ж навіть не підозрювала, чим ця історія може закінчитися. В понеділок я швидше повернулася з роботи, і випадково почула мамину розмову по телефону. Спілкувалася вона з моєю хресною мамою, своєю подругою зі студентських часів
Заміж за Миколу я вискочила, можна так сказати, дуже рано, у вісімнадцять, а в дев’ятнадцять ми вже люляли нашу донечку.
Микола жив на сусідній вулиці. Він з багатодітної сім’ї. Крім нього батьки виховують ще трьох сестер та одного брата. Мій чоловік найстарший. Ми з дитинства разом бавилися. Та й так і вийшло, що надумали створити сім’ю.
Оскільки житла у нього немає, ми відразу ж стали думати, де оселитися, щоб спокійно жити з дитинкою. Мама не задумуючись запросила нас до себе.
Раніше у батьків була красива і простора двокімнатна квартира. В однокімнатній жила моя бабуся, яка невдовзі переїхала через стан свого здоров’я, до сина (мого дядька Петра).
Я просила батьків дозволити нам із Миколою та дитиною оселитися у бабусиній квартирі. Але мама переконала мене продати її та купити трикімнатну – і жити всім разом, дружньою і великою родиною.
Мене підкупило те, що мама сказала, що завжди буде поруч, і допомагатиме з дитинкою. Я ж навіть не підозрювала, чим ця історія може закінчитися.
Під час цього процесу продажу-купівлі квартири мама втратила роботу. Але грошей все одно вистачало. Всі були щасливі переїхати до нового просторого житла. У нас з Миколою тепер була своя кімната, як і у батьків та малечі.
Минуло пів року. Стало зрозуміло, що мама не збирається шукати роботу, їй і так добре. Хоча відразу ж наголошу, що до пенсії, їй ще о-го-го. Просто мама відчула як це, сидіти дома, приготувати їсти, а решту дня просто проклацати на своєму смартфоні.
А ще вона вмовила мене знайти собі роботу.
– А що ми двоє будемо дома дармувати? Ти молода, енергійна. Тебе швидше десь візьмуть ніж мене. А за Софійкою я пригляну, не хвилюйся.
При першій же нагоді я подала документи до університету на заочне відділення та влаштувалася на роботу. Через такий графік я приходила додому лише ночувати чи писати конспекти. Я щиро вдячна мамі за те, що в цей важкий для мене час вона взяла догляд за дитиною на себе.
Звісно, Микола не був особливо радий такому розвитку подій. Йому хотілося більшої незалежності. Він переконував, що може забезпечити і мене, і дитину. Хотів, щоб я більше часу проводила з нашою крихіткою, а не на роботі чи за конспектами. Але мама наполягала, щоби я продовжувала приносити в дім гроші. До слова, практично всі зароблені мною гроші я віддавала мамі на продукти, підгузки, дитячі речі та інші потреби для дому.
В понеділок я швидше повернулася з роботи, і випадково почула мамину розмову по телефону. Спілкувалася вона з моєю хресною мамою, своєю подругою зі студентських часів.
– Кому? Мені легко живеться? Та я на своєму горбі всю їх сім’ю везу. І гроші заробляю, і з Софійкою сиджу. Не кажучи вже про готування їсти та прибирання. Квартира ж то не маленька, трикімнатна. Все висить на мені. Молодь вона така, працювати геть не хоче.
Хочу одразу прояснити нашу ситуацію. Ми з Миколою достатньо заробляємо. Оплачуємо всі комунальні послуги. Купуємо продукти, хімію. Тому мамині слова мене просто вивели з себе.
До слова, тато чотири місяці вже також сидить без роботи, оскільки війна внесла свої корективи. але ми з Миколою мовчимо, оскільки розуміємо всю ситуацію в країні.
Вийшло все так, що ми з чоловіком забезпечуємо моїх батьків, яким ще навіть п’ятдесят років не виповнилося.
А тут ще нещодавно я дізналася, що ношу під серцем другу дитинку. Почувалась я не дуже добре, тому Микола відразу ж заборонив мені виходити на роботу. Я розрахувалася, але ж він то сам не потягне всю нашу чималу родину.
Якби ж то мої батьки хоч трішки допомагали. Я розумію і злість свого чоловіка. Молоді теща з тестем сіли йому на голову, і звісили ноги.
Не знаю, чим все це закінчиться, але відчуває моє серце, що скоро ми будемо з’їжджати на орендовану квартиру. Так нам буде дешевше.
Що скажете з цього приводу?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
