Мене розпирала цікавість: ну хто ж її принц? А подруга мовчить, як риба. І тоді я пішла на хитрість. Я обережно поцікавилася, куди він поведе її після роботи. Виявилося, що вони підуть в піцерію в новому районі міста.Чому так далеко, я спочатку не розуміла, адже у нас за рогом є кафе! Але відразу після роботи я поїхала туди. Я сіла за столик в самому кутку. Через двадцять хвилин в піцерію увійшла моя подруга в новій сукні і на високих підборах. А поруч з нею був презентабельний красивий чоловік – мій батько!
Вчора я дізналася, що між моєю найкращою подругою і моїм батьком – кохання. Сказати, що для мене ц ебула несподіванка – нічого не сказати. А найскладніше те, що я не знаю, чи варто говорити моїй мамі? Так, вони з татом давно живуть швидше як друзі чи сусіди і більше за звичкою, ніж з великої любові. Але чи повинна я відкрити їй очі? А найголовніше питання – як тепер спілкуватися з подругою і батьком?
Все це почалося, я так думаю, минулої весни після 8 Березня. Ми з подругою відзначали свято в кафе, на жаль удвох. Ну і трохи перебрали. Я зателефонувала батькові. Мені вже 26 років, тому батьки нормально ставляться до моїх розваг. Мій батько ще молодий, йому 47 роки. Я рання дитина. До слова, мій тато дуже привабливий чоловік, завжди одягнений добре, тому що працює в будівельній фірмі архітектором.
Ну ось, я його викликала, щоб він нас розвіз по домівках. Він спочатку відвіз мене додому, а живу я на знімній квартирі окремо від батьків. Потім тільки повіз мою подругу. Я не надала тоді цьму значення. А дарма. Наступного дня на роботі моя напарниця запитала мене, що за симпатичний чоловік нас вчора забирав? Вона була у такому стані, що навіть не впізнала мого батька. Ми добряче посміялися над цим, і пішли собі працювати.
Через місяць я помітила зміна в поведінці подруги. Вона постійно з кимось листувалася в телефоні. Коли розмовляла, то ніяковіла і червоніла. Подруга оновила гардероб, змінила імідж. Я зрозуміла, що вона закохалася.
Я влаштувала допит їй, і вона зізналася, що зустрічається з чоловіком. І що він старший за неї. Я заспокоювала, що різниця у віці – це всього лише цифра. Головне, що їй з ним комфортно і вона щаслива. Ну, хіба я могла подумати, що мова йде про мого батька?
Ми стали рідше зустрічатися з нею. Весь вільний час вона проводила зі своїм чоловіком. Я навіть заздрила, адже сама в цей час була самотня. Мені дуже цікаво було подивитися на її кавалера. Я попросила познайомити нас, але подруна була категорична і чемно мені відмовила. Я просила хоч одним оком на нього подивитися, але знову отримувала відмову.
І тоді я пішла на хитрість. Надивившись детективів, я вирішила сама вистежити супутника моєї подруги. Я обережно поцікавилася, куди він поведе її після роботи. Виявилося, що вони підуть в піцерію в новому районі міста.
Чому так далеко, я спочатку не розуміла, адже у нас за рогом є кафе! Тому відразу після роботи я викликала таксі і поїхала за вказаною адресою. Я сіла за столик в самому кутку приміщення, щоб бути непомітною.
Через двадцять хвилин в приміщення увійшла моя подруга в новій сукні і на високих підборах. І коли встигла переодягнутися? А поруч з нею був презентабельний чоловік – мій батько.
Від несподіванки я підстрибнула на місці. Весь вечір я спостерігала за ними. Вони розмовляли і сміялися. Він тримав її за руку і дивився в очі, а вона ніяковіла, як дитина. Я не могла поворухнутися, так і сиділа немов скульптура, і дивилася на них.
Коли парочка пішла, я дістала телефон і зателефонувала мамі. Немовби між іншим запитала, чим зайнятий тато. Мама відповіла, що він на роботі і буде там допізна. Я побажала їй на добраніч і вирушила додому.
Вночі я ніяк не могла заснути. Перед очима стояли батько і найкраща подруга. Заснути вдалося лише під ранок, але тривожним сном, і я, само собою, не виспалися. На роботу прийшла вся сонна, без макфяжу, а подруга моя немов світилася зсередини! Такою щасливою я її ще не бачила. Я не знала, як мені з нею спілкуватися, тому просто уникала.
Муло вже більше, як півроку, а я досі мовчу, досі не знаю, як бути. З подругою відносини не такі, як раніше, але вона й сама віддалилася. Не можу спокійно знати, що крутить роман з моїм батьком за моєю спиною і спиною моєї мами.
Він же одружений і на двадцять років старший за неї! При цьому, вона навіть не спромоглася мені розповісти. Чому? Розмову з батьком я взагалі не уявляю. Як я йому в очі подивлюся, знаючи, що він мені бреше?
А моя мама? Як же вчинити з нею?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди