З Юрою живемо вже 4 роки, 3 з яких жили окремо. Так як мої і його батьки далеко, жили ми удвох в своєму будинку і своєму “світі”, тихо, спокійно, вирішували разом всі питання.
Але недавно все в нашому житті змінилося, а все тому, що ми взяли до себе жити бабусю Юри, так як вік і здоров’я не дозволяли вже їй бути одній, а крім нас, у інших родів або не було місця для неї, або свої великі сім’ї.
Спочатку все було добре, вечеряли разом, весело. Але потім почалося: вона почала командувати, то їй не тим рушником витерли кухонну стійку, то вікно відкрили і їй холодно, в магазині не такі фрукти купили. І останнім часом, якщо я прошу залишати, наприклад, на ніч відкрите вікно у ванній, це ігнорується.
Мене це вже дістало, чоловік говорить не звертати уваги, але це і мій будинок. Я не можу зробити так, як я хочу. З чоловіком на фоні цього почалися суперечки, він завжди каже: “знайдіть нарешті компроміс”. Але як, на його думку, його знайти?
Сам він нічого їй не говорить, та й його все влаштовує, більшу частину дня він на роботі, а мені це кожен день терпіти. Я вже подумую про те, щоб з’їхати на орендовану квартиру.
Не хочу, щоб зараз всі ви писали, що я егоїстка і накрутила себе сама. Але люди, підкажіть, що ви робите в подібних ситуаціях?
Передрук без посилання на ibilingua заборонений!
Фото ілюстративне – wclub
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
