fbpx
життєві історії
Мене від цього “союзу” відмовляли всі, і родичі і друзі, але я марила Миколою, з того часу, як була маленька, а тут така нагода. Різниця у нас чималенька – 9 років. Та мене це не зупинило. Мало того, мене й його четверо дітей не злякали

Мене від цього союзу відмовляли всі, і родичі і друзі, але я марила Миколою, з того часу, як була маленька, а тут така нагода. Різниця у нас чималенька – 9 років. Та мене це не зупинило. Мало того, мене й його четверо дітей не злякали.

З сусідом Миколою у нас була різниця у віці 9 років. Ще коли я була маленькою, Микола мені дуже подобався, але я йому не дуже. Він більше ставився до мене, як до сестри. Роки минали, мені виповнилося лише 18 років. Микола ж встиг одружитися і стати батьком чотирьох синів. Дружина Миколи, модниця Наталя, як тільки привела на світ двох останніх, зрозуміла, що не збирається бути нянькою та служницею у домі. Від наймолодших написала відмову, а решту просто покинула вдома самих. Взяла та й втекла в сусідню країну.

Микола тоді був у рейсі, він був моряком далекого плавання. Як тільки він дізнався про такі новини, відразу повернувся, забрав усіх дітей назад у сім’ю і став їх виховувати. Але як чоловік сам може чотирьох дітей виховувати, і гроші заробляти. Якось звернувся він до мене, мовляв, щоб побула з його дітьми кілька місяців, поки він у рейсі буде. Ну, а він мені заплатить.

Я не стала відмовлятися. По-перше, тому що Микола мені дуже подобався, а по-друге, тому що гроші зайвими ніколи не бувають. Так, спочатку було дуже важко. Чотири маленькі хлопчики і всі хочуть уваги, але незважаючи на свій молодий вік я справлялася.

Через три місяці Микола повернувся з рейсу, побачив, що мати з мене відмінна і запропонував стати його дружиною. Мене тоді відмовляли усі. Мама і тато казали, що я йому просто зручна, тому він на мені одружиться. Подруги казали, що я занапащу своє життя, виховуючи чужих дітей. Але мені подобався Микола, і його діти стали мені як рідні. Я погодилася, ми стали чоловіком та дружиною.

Але як виявилося, лише на папірці. Миколу ніколи не цікавило, як його діти, що вони їли, чи є їм що одягти, що вони завтра робитимуть, хоча гроші в нього були. Та й мені вдома він ніколи не допомагав. Все казав, що я й сама чудово впораюся. А мені було дуже важко. А через два роки такого життя на мене чекав сюрприз. У черговому рейсі Микола загуляв, знайшов собі якусь даму, яка ще й дитину чекає від нього.

Ось і подав на розлучення. Я, звичайно, дітей не хотіла йому віддавати, а він і забирати їх не збирався, сказавши, що має нову дитину. Ми розійшлися. Дуже шкода мені було хлопчиків, що і мати, і батько їх такі недолугі, нікому вони не потрібні. Натомість потрібні були мені. Я тут же продала будинок і переїхала з дітьми до міста. Я не хотіла, щоб хтось дізнався, що вони мені не рідні. У місті я здобула освіту, почала працювати. Життя у нас із хлопчиками йшло дуже добре і без батька.

І ось минуло 25 років із того часу. Троє синів уже одружені, ще один зустрічається із дівчиною, незабаром весілля. Я заміж так і не вийшла, але це мене не турбує. Я все ніяк не можу натішитися, що в мене така щаслива велика сім’я. Нещодавно з’явився Микола, щось намагався синів налаштувати проти мене, доводячи, що я не рідна мати. Але хлопчики сказали, що рідніше за мене в них нікого немає. З батьком не спілкуються, вважаючи його за чужу людину. Ну а я просто щаслива, що тоді стала їхньою нянькою, а потім і мамою.

Фото ілюстративне