Мене звати Таня, мені 28 років, я заміжня, маю дворічну доньку. Ми з сестрою майже все дитинство росли лише з мамою. Батька не стало, коли мені було вісім, а сестрі лише три.
Мама максимально присвятила себе нам, хотіла замінити нам обох батьків. Вона ніколи не виходила заміж, і, наскільки я знаю, у неї ніколи не було тривалих стосунків. У неї час від часу були залицяльники, але здебільшого це обмежувалося кількома побаченнями.
Коли я запитала її, чому вона залишилася одна кілька років тому, вона сказала, що їй було з нами комфортно і не хотіла ускладнювати нам і собі життя. А потім якось звикла жити одна. Але зараз все по-іншому, мама має чоловіка і каже, що дуже щаслива.
Мамі 51 рік, вона все ще дуже гарна жінка, доглядає за собою. Вона завжди казала, що має перевагу над іншими жінками в тому, що вона може зробити це для себе, а не для чоловіка. Мама залишилася одна в нашій квартирі, де ми з сестрою виросли. На щастя, ми всі живемо недалеко один від одного.
Мама зустріла Андрія Івановича в себе на роботі. Вона власниця невеличкої кав’ярні в центрі міста. Бізнес належить мамі та її подрузі, вони там чергують. Особливо там сподобалося мамам з дітьми, адже тут є і маленький дитячий куточок, а також студентам, які заходять на каву та смачну випічку. Ну, десь рік тому на каву і зайшов Андрій Іванович. Він почав розмовляти з мамою, а наступного дня прийшов до неї знову, потім знову, і нарешті вони почали зустрічатися (це за словами мами).
Мама закохалася, вона зізналася моїй сестрі і мені, що не думала, що коли-небудь переживе такі почуття. Ми їй цього дуже бажали. Приблизно через місяць вона познайомила нас з Андрієм Івановичем, зізнаюся, він нам дуже сподобався, він така харизматична людина з приємною усмішкою.
Минуло пів року, перш ніж він переїхав в мамину квартиру. До того часу, за їхніми словами, вони ходили лише разом на прогулянки, у кіно чи театр. Згодом пішла з життя його мама, якою він опікувався, і він це важко переніс, і після прощання залишився ночувати у нашої мами. І з того дня він не відходив від неї.
Минуло пів року, як Андрій Іванович живе з матір’ю. Оскільки спочатку він був добрий до моєї родини та сестри, тепер він став дуже неприємний, навіть негативний. Моя мама часто допомагала мені з дочкою, але зараз часто виправдовується, що не встигає.
Власне, користі від неї майже немає, її подруга, власниця магазину, поскаржилася, що мама тепер зовсім інша. У неї наче щось забирає гарний настрій, вона нервує, постійно виправдовується, що нічого не встигає. Її партнерка тримає бізнес майже сама, їй довелося найняти жінку в допомогу, щоб звести кінці з кінцями, і бізнес не втратив клієнтів.
Мама перестала нас запрошувати до себе в гості. Раніше ми з сестрою час від часу були в неї, а тепер вона вигадує різні причини, лиш би ми не приходили. Переважно вона аргументує це тим, що Андрій Іванович не любить шуму, і хоче спокою.
Вона теж така неохайна стала, круги під очима, дивна, ніби не спить і плаче ночами. Але коли я запитала її, чи все добре, вона сказала, що все гаразд, що вона просто погано спала, оскільки Андрій Іванович втратив роботу (він працював охоронцем в супермаркеті) і що він допомагає своїй вже дорослій дочці фінансово. Як виявилося, він переїхав до мами, а свою квартиру здав в оренду, і саме ці гроші і віддає дочці.
Можливо, я чогось не розумію, але щось мені підказує що Андрій Іванович використовує мою маму: дах над головою дала, годує, одягає. Коли я запитала її, чи вона щаслива, вона заплакала, сказавши, що їй найкраще було зі мною та моєю сестрою, але це ніколи не повернеться, і тепер вона має те, що хотіла.
Я сказала їй пакувати валізи Андрія Івановича, але вона його захистила, сказавши, що йому нікуди йти, квартиру ж зайняли квартиранти, він на даний час безробітний і не має грошей, тому не зможе сам вижити.
І сестра, і чоловік мені говорили, що я хвилююся без причини, так у житті бувають хороші і погані часи, але мама вже доросла людина і їй доводиться переживати їх самій.
Більш того, вона відмовляється від нашої допомоги, якби хотіла, то все-таки попросила б. Єдина людина, яка відчуває те саме, що й я, це подруга моєї мами, вона також відчуває, що нам потрібно щось зробити.
Але як же допомогти мамі?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
