fbpx

Мене звуть Анастасія, я розлучена, і з трьома дітками була змушена виїжджати з Київщини за кордон, в Чехію. Чесно кажучи, розчарована. Ми опинилися в таборі для біженців. Одне з перших розчарувань, яке чекало на нас після переїзду – ставлення місцевих жителів. Раніше чехи здавалися мені гостинним народом, але, як виявилося, це лише до туристів. Чехія – це вже не Україна за рівнем життя, звичайно, але ще й не Західна Європа

Мене звуть анастасія, я розлучена, і з трьома дітками була змушена виїжджати з Київщини за кордон, в Чехію.

Про еміграцію до Європи я замислювалася задовго до цього, але ситуація прискорила процес.

Після приїзду ми опинилися в таборі для біженців. Українців там було достатньо: вони опиняються там з різних причин, починаючи від відмови у візі.

Улюблений девіз начальника з міграційної політики – через терни до зірок, і саме так виглядають для багатьох спроби емігрувати до цієї країни. Таке відчуття, що це перевірка на витривалість: хто витримає, тому і дадуть його заповітну візу.

Але, перед цим, будь ласка, збери купу документів і витримай кілометрові черги, недоброзичливих працівників поліції, а потім ще й чекай роками, за умови, що твої документи дійсні лише рік. Щоразу все потрібно починати наново.

Одне з перших розчарувань, яке чекало на нас після переїзду – ставлення місцевих жителів. Раніше чехи здавалися їмені гостинним народом, але, як виявилося, це лише до туристів. Коли стаєш емігрантом, можна часто почути на свою адресу: “Їдь до себе в Україну”.

Розчарувала й освіта: у початковій школі її рівень дуже низький, дітей доводиться доучувати вдома, але я чула, що середня школа та університети – на найвищому рівні.

Чехія – це вже не Україна за рівнем життя, звичайно, але ще й не Західна Європа, і ці відмінності виражаються у всьому, починаючи від медицини та закінчуючи сортуванням сміття.

Але це не означає, що в Чехії погано – порівняно з рівнем життя в Україні, звісно, у рази краще.

Чехи, здебільшого, народ не обов’язковий, безпринципний і не надто щирий, але, головне, вони неконфліктні та спокійні – це мені подобається.

Зараз для життя ми нарешті отримали гостьовий будиночок у стилі кантрі, тут досить добре, не далеко до міста добиратися.

Сусіди кілька місяців воліли не вітатись, але тепер вже вважають нас за своїх. Я збираюся все таки тут залишитися і полюбити Чехію – заради мирного майбутнього дітей.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page